|
|
|
07.11.2010р. -
Новини для
Земляків | |
 Корвет Тернопіль
вийшов на бойове чергування в Середземне море -
07.11.10 Тернопіль вийшов
на бойове чергування
 Корвет українських військово-морських сил
Тернопіль в неділю вийшов з Севастополя на бойове чергування в
Середземне море, повідомляє прес-служба міністерства оборони
країни.
У рамках операції НАТО Активні зусилля український
корабель буде патрулювати Середземне море в складі об'єднаних
сил Північноатлантичного альянсу.
Під час чергування екіпаж
корвета Тернопіль проведе тренування і спостерігатиме за
цивільним судноплавством, збирати інформацію про підозрілі
судна і супроводжувати кораблі з особливо важливими
вантажами.
"Мені дуже приємно, що в
антитерористичній операції Активні зусилля корвет Тернопіль
бере участь в п'ятий раз. Цим український флот робить велику
справу", - сказав командувач ВМС України, адмірал Віктор
Максимов, звертаючись до особового складу корабля перед
відплиттям.
На борту українського корвета переюуває
оглядова команда і підрозділ морської піхоти. Отримані
екіпажем дані в ході патрулювання будуть передаватися в центр
судноплавства НАТО (Нортвуд, Великобританія).
Активні
зусилля (Active Endevour) - постійно діюча операція НАТО в
Середземному морі, її мета - запобігання незаконного
переміщення зброї, наркотиків, попередження терористичних
актів, торгівлі людьми, контроль за судноплавством. Україна
стала другою після Росії країною, що не входить НАТО, яка
приєдналася до морської операції.
У жовтні-листопаді
2006 року корвет Тернопіль здійснив свій перший 28-добовий
середземноморський похід, під час якого провів практичні
тренування, і вже в травні-липні 2007 року корвет взяв
безпосередню участь в операції.
В антитерористичній
операції Активні зусилля, крім Тернополя, брали участь фрегат
Гетьман Сагайдачний та корвет Луцьк українських ВМС.
* *
*Джерело:
НОВИНАР
http://novynar.com.ua/
 Молочні ріки -
06.11.10 У селі на
Чернігівщині доярки заробляють по 2700 гривень за місяць, а
колись їхня перша зарплата становила... 17
гривень
Коли 10 років тому Валерій Колоша тільки–но започаткував
власну справу, а саме — створював приватне
сільгосппідприємство на основі колишнього колгоспу у селі
Піски Бахмацького району на Чернігівщині, мало хто з його
односельців сподівався на успіх. Адже починати довелося не
просто з нуля, а з величезними боргами — за кредити, із
зарплати, за електроенергію тощо. Перших прибутків
новоспеченому фермеру довелося чекати майже 4 роки. Саме тоді
він зміг виплатити людям аж по 17 гривень зарплати, але для
них то було величезним досягненням, яке допомогло повірити у
власні сили...
Пам’ятник корові
Сьогодні
середня заробітна плата на підприємстві «Пісківське» становить
2700 гривень на місяць (доярки тут заробляють найбільше).
Дійне стадо нараховує 800 голів, а загальна кількість
поголів’я — 2,5 тисячі (це і бички, і телята). Чорнорябі
корови — ситі й доглянуті. Кожна з них дає десь по 20 літрів
молока на добу. Торік надоїли по 6 тонн від корови! А коли все
тільки починалося, надої становили в середньому 1400
кілограмів.
Однак Валерій Колоша не збирається
зупинятися на досягнутому й планує цього року надоїти по 7,5
тонн, а вже за рік–два вийти на показник 10 тонн. Для
порівняння: у середньому по Україні надої становлять 3900
тонн. Як фермер досягатиме такого рівня? Валерій Колоша
залюбки про це розповідає та ще й проводить екскурсії своєю
сучасною фермою, яка має красномовну назву «Молочна ріка».
Перед входом, до речі, встановлено пам’ятник головній
годувальниці — симпатичній корівці з «чорнильними»
плямами.
Отже, спершу оглядаємо корівники, яких тут
кілька. Худобу доглядають за строгим розпорядком: годівля,
огляд ветеринара, щоденний «променад» до доїльного залу. Для
телят — окреме приміщення, причому їх вигодовують переважно
спеціальними сумішами, споживання молока істотно зменшують. За
словами Валерія Колоші, це не лише економить кошти
підприємства у розмірі 500 тисяч гривень на рік. А й дає ще
один плюс: саме при такому вигодовуванні молодняка це
покоління зможе дати до 10 тонн молока на рік.
Доїння під музику Шопена
Доїння
на фермі відбувається під класичні мелодії у спеціально
збудованій доїльній залі за допомогою доїльних апаратів.
Кількість продукції підраховує комп’ютер. Молоко надходить у
контейнер та охолоджується. Усе це в комплексі дає змогу
виробляти молоко найвищої якості. Його за ціною 4,5 гривні за
літр закуповує компанія «Бель Шостка Україна» для виготовлення
високоякісних сортів сиру.
Як повідомив керівник
Асоціації виробників молока Андрій Дикун, таких молочних
комплексів в Україні — не більше 250. І саме на такі потужні
комплекси — вся надія. Поки що сільгосппідприємства виробляють
близько 20 відсотків молока в Україні. Решта 80 відсотків — це
молоко з дрібних селянських господарств. Майже все воно
підпадає під другий сорт, адже селянин не в змозі забезпечити
високі стандарти вигодовування та доїння, а також не може
гарантувати безпечність продукції (приміром, домашнє молоко
часто не скисає, тому що корова хвора, її лікують
антибіотиками).
До речі, розвиткові цього молочного
комплексу допомагає «Бель Шостка Україна», спонукаючи до
виробництва сировини найвищого ґатунку. І це є прекрасним
прикладом співпраці між виробниками та переробниками
сільгосппродукції. В облаштуванні господарства за останнім
словом науки й техніки фермеру Валерію Колоші допомагають й
закордонні поїздки (за сприяння АВМ) до Європи і навіть
Китаю.
Агробізнес відроджує село
—
Якось ми поїхали до Німеччини. Мене вразило, що дві людини в
доїльній залі обслуговують усе стадо, — згадує Валерій
Петрович. — Розповів про це зоотехніку, а вона мені й каже:
«Та хіба ми доживемо до того, коли у нас все це буде?» Відтоді
мене не полишала думка: як же побудувати таку залу?! Допомогла
нам держава, видавши пільговий кредит. Брали під 18% річних,
але виробникам молока держава повертала 13%. Цього, щоправда,
не вистачило, але назустріч пішла іноземна компанія, дала
розстрочку на рік.
Поїздка до Китаю вразила директора і
власника сільгосппідприємства не менше. Дещо з побаченого він
прагне запровадити в себе. Причому не лише на виробництві, а й
у житті села. Сьогодні підприємець суттєво допоміг iз
реставрацією церкви, і тепер дерев’яний храм, збудований ще в
середині ХІХ століття, виглядає як новенький. Цього року
впорядкував центр села, поставив охайний парканчик, лавки та
скульптури. Зробив також і копанку біля сільради, планує
облаштувати її як мальовниче озерце, спорудити насип і
поставити гармати, як на Валу в Чернігові, аби було де
відпочивати і молодим родинам, і односельцям похилого віку. А
для дітей планує поставити дитячий майданчик, для молоді —
спорудити спортмайданчик. Ще мріє налагодити випуск морозива
та йогуртів, аби дітвора ласувала не імпортними солодощами, а
своїми власними.
Ці корисні ініціативи підтримує
президент Асоціації виробників молока України Андрій
Дикун:
— Мало того, що виробники молочної продукції в
Україні не отримують підтримки від держави, складається
враження, що воно взагалі нікому не потрібне! На прилавках
наших магазинів дуже важко знайти якісні молочні продукти.
Кефір iз магазину важко назвати кефіром. Масло вже не масло, а
спред. Загалом споживання молока — традиційного для нашої
країни напою — значно скоротилося. Дітям та молоді настирливо
пропонують відомо що: колу, пепсі, фанту, спрайти, пиво та так
званий «слабоалкоголь». Ситуацію треба докорінно змінювати!
Підприємство, яке ми сьогодні бачили — на жаль, не типове для
України. Воно тримається завдяки ентузіазму керівника та його
колективу. І цей приклад вартий наслідування!
* *
*Вікторія СИДОРОВА
“Україна
Молода”
www.umoloda.kiev.ua/
![]() Ольга Айвазовська: Ці вибори — попередження
політикам - 05.11.10 Лідер
громадянської мережі «Опора», яка виставила на виборах
найбільше спостерігачів, — про аномалії голосування, порушення
і можливість перевиборів
 Сьогодні у виборчому процесі знаковий
день — виборчі комісії мають підбити підсумки виборів і
оголосити переможців.
Громадянська мережа «Опора», яка
зареєструвала на вибори найбільшу кількість спостерігачів,
виявила низку порушень при підрахунку голосів: відсутність
охорони бюлетенів, неналежне поводження з виборчими бланками,
переписування даних, сумнівні використання печаток... Голова
правління «Опори» Ольга Айвазовська каже, що вибори пройшли зі
значними порушеннями. За її словами, проблеми почалися ще
кілька місяців тому, коли в парламенті було ухвалено закон про
місцеві вибори.
Цікаво, що Президент України визнав:
проблеми на виборах були пов’язані з недосконалим
законодавством. Але чому ж тоді Партія регіонів так захищала
свій закон, який критикували і в Україні, й у
світі?..
«Вибори не відповідають міжнародним
стандартам»
— Пані Ольго, ці вибори частина
спостерігачів оцінювала, виходячи із самого дня голосування.
Поза тим, чимало виборчих «перекосів» спостерігалося ще на
ранній фазі кампанії. Яку концепцію оцінки сповідує ваша
мережа?
— Звісно ж, вибори потрібно оцінювати не
лише за днем голосування, а за цілою кампанією.
Нагадаю, на цих виборах не було довгострокових місій
іноземних спостерігачів. Експерти, які приїхали в Україну,
здебільшого побачили лише голосування. Мене здивували перші
заяви деяких міжнародних спостерігачів (переважно це були
представники з Росії). Вони висловлювали свої оцінки ще в день
голосування.
У «Опори» кампанія спостереження —
довгострокова. Ми аналізували виборче законодавство і
відслідковували кожен етап.
— Яку оцінку ви ставите
цим перегонам?
— Якщо оцінювати вибори не за днем
голосування, а загалом, то вони не відповідають міжнародним
принципам і стандартам. Остаточні висновки ми оприлюднимо
найближчими днями, після завершення підрахунку.
Перше
порушення — це законодавство. Закон про місцеві вибори
приймали у стислі терміни. Міжнародні стандарти вимагають, щоб
законодавча база формувалася щонайпізніше за рік до
голосування. Інакше виникнуть підозри, що законодавець
керувався політичними мотивами. А в нас склалася практика, що
перед кожними виборами приймається новий закон. Зазвичай — на
користь тієї парламентської більшості, яка сформована у
ВР.
Наступне грубе порушення — це спосіб формування
виборчих комісій. Демократичні принципи вимагають, щоб ці
структури формувалися на професійній і політично збалансованій
основі. В Україні ж територіальні комісії були сформовані
абсолютно не збалансовано.
Нагадаю, закон створив
особливі переваги партіям, які мають у парламенті власні
фракції. Таким чином Партія регіонів, Компартія та Народна
партія отримали право на трьох членів у ТВК. Натомість БЮТ і
«НУНС» є блоками, тому там за три місця в ТВК велася
конкуренція між партіями. Ще менше представництва отримали
позапарламентські сили. Таким чином фракції більшості отримали
у ТВК дев’ять крісел. Враховуючи, що гранична кількість членів
тервиборчкому — 18 осіб, це майже більшість.
Було
порушено й принцип вибору на керівні посади у комісіях. Ми
сіли й порахували: партії більшості отримали дві третини
керівних посад у ТВК.
Політичного балансу не було
дотримано і при формуванні дільничних комісій. Дуже гостро
постала проблема кваліфікації членів ДВК. Були ситуації, що
людина знала закон, а третина комісії не розбиралася в цьому,
тож більш обізнана особа маніпулювала іншими: пояснювала
процедуру, спосіб підрахунку тощо. Деякі кроки ДВК просто
вражають.
«Правоохоронні органи, на жаль, мляво реагують на
порушення»
— Місцеві вибори
запам’ятаються ще й великими проблемами з бюлетенями.
Вони друкувалися з помилками, а перед виборами на друкарнях
виявляли і «липові» бланки...
— Друк бюлетенів
мусить бути контрольованим. Оскільки це місцеві вибори,
бюлетені друкувалися у місцевих друкарнях. На попередніх
виборах діяла така сама практика, але тоді існував більш
контроль, адже паралельно йшли парламентські вибори. Уявіть
ситуацію: у друкарні — двадцять працівників і всього один
міліціонер. Бюлетені запросто можуть «пропасти»... Закон, який
не зобов’язав членів комісій контролювати друк бюлетенів (а
отже, відповідати за наслідки), призвів до того, що довіра до
процесу виготовлення бюлетенів була підірвана.
Щодо
бюлетенів, то в багатьох комісіях були проблеми з
невідповідною кількістю «бланків». На окремих дільницях
бюлетенів було забагато. Звідки вони взялися? Або, наприклад,
зникло 400 бюлетенів у Харкові. Ми звернулися до представників
влади, а нам заявили: це не проблема, це не може вплинути на
результат. Але проблема є! Я нагадаю: для того, щоб влаштувати
«карусель», достатньо одного бюлетеня (суть махінації полягає
в тому, що виборцю дають гроші за те, що він вкине в урну вже
заповнений бюлетень, а натомість винесе порожній. —
Авт.).
— На вашу думку, проблеми з бюлетенями — це
чиясь недбалість чи все–таки свідомі
фальсифікації?
— Якби це були поодинокі випадки,
тоді можна було б сказати, що це недбалість. Але, на жаль, це
системно: така картина фіксувалася по всій країні. Наші
спостерігачі були на кожній тридцятій дільниці, то на 4
відсотках ДВК виникали проблеми з бюлетенями: це невідповідна
кількість бюлетенів, порушення умов зберігання, помилки
тощо.
Питання, чи це злий умисел — не до нас. Наша
справа — зафіксувати й повідомити. А правоохоронні органи, на
жаль, не дуже активно реагують на ці факти. Переважну
більшість випадків визнали технічними проблемами,
непорозуміннями і так далі. Але, знову ж таки, хтось мусить за
це відповідати. Демократія — це процедура.
Члени
дільничних і територіальних комісій мусять дотримуватися
процедур, виписаних у законодавстві. Наші спостерігачі
зафіксували обурливу річ — це уточнення протоколів ДВК у
територіальних виборчих комісіях. Ми не стверджуємо, що там
були фальсифікації. Але сам факт, що у тервиборчкомі є печатка
ДВК, яку не мають права виносити із приміщення дільниці, що
представником комісії переписуються якісь дані —
насторожує.
— Тобто навіть у випадку, якщо в голови
ДВК були найкращі наміри і він хотів оперативно виправити
помилки в протоколі, — це порушення?
— Навіть якщо
йдеться про найкращі наміри, то це підпадає під статтю
Кримінального кодексу... Тим більше що дільнична комісія
ухвалює свої рішення колегіально — голова чи секретар не
можуть самостійно переписувати протокол.
«Скарги будуть. Особливо, у тих округах, де малий
розрив»
— Наскільки великі шанси, що по
тих дільницях та округах, де виникали проблеми з бюлетенями
(наприклад, були ситуації, коли на ДВК привозили не ті
бланки), вибори будуть визнані недійсними?
— По
округах, де було доставлено не ті бюлетені, вибори мають
визнаватися недійсними. Шанси дуже високі.
Наприклад,
маємо місто. Половина депутатів обиралася до міської ради за
пропорційною системою, тобто за списками, а інша частина — у
одномандатних мажоритарних округах. Для багатомандатного,
«партійного» округу бюлетені у всьому місті — однакові. А на
кожен із мажоритарних округів — свої бюлетені, з різним
переліком кандидатів. Якщо особа балотується по конкретному
окрузі, вона до нього «приписана», а на дільниці доставлені
бюлетені для голосування на іншому окрузі, то це все одно, що
депутатів до Львівської обласної ради обирали б на
Закарпатті...
Справді, виникала плутанина. Бюлетені
підвозили на дільниці у ніч із 30 на 31 жовтня. Людський
ресурс, можливості для перевірки, були обмежені. Відповідно,
на тих дільницях лише над ранок помічали, що прийшли не ті
бюлетені... Наприклад, на двох дільницях у Вінницькій області
вчасно помітили проблему і відправили бюлетені назад. Нові
бюлетені їм не видали — тобто голосування за мажоритарників
там узагалі не відбулося. Отже, там мають бути
перевибори.
Зрештою, навіть у тому випадку, якщо
кандидати обираються за багатомандатним округом у межах міста,
але бюлетень був призначений не для цієї дільниці — цей
бюлетень треба визнавати недійсним. Ніхто ж не знає, чи цей
бюлетень випадково туди потрапив чи був чийсь
умисел...
— На виборах існує практика, що
голосування визнається недійсним, якщо на дільниці зафіксовано
проблему з 10 відсотками бюлетенів: наприклад, коли вони
зникли, коли їх зіпсували... Ви зафіксували на цих виборах
подібні випадки?
— Якщо на дільниці на 10 відсотків
менше (або більше) бюлетенів, то вважається, що встановити
волевиявлення громадян неможливо. 10% — це достатня кількість,
щоб змінити результат виборів.
Ми не фіксували таких
ситуацій, коли є проблема з кожним десятим бюлетенем. За
винятком переплутування бюлетенів.
— Наскільки
масовим буде процес оскаржень?
— Скарги обов’язково
будуть. Особливо на тих округах, де розрив між кандидатами
невеликий. Це місцеві вибори, і тут долю голосування визначає
кожна дільниця.
«Якщо ви побачите «карусель» — цього мало для
оскарження виборів»
— А якщо говорити
конкретно про фальсифікацію виборів, чи є якісь
докази?
— Ми помітили факти винесення бюлетенів із
дільниці. Це означає, що організовувались «каруселі». Крім
того, ми зафіксували випадки, коли біля дільниці зупинялася
машина, і виборці, вийшовши з приміщення, сідали в авто і
проводили там кілька хвилин. Це свідчить або про підкуп, або
про ту ж «карусель».
— Чи були якісь оригінальні
способи підкупу?
— Наприклад, Тернопільська область
прославилася своїми нетиповими позначками. Там винайшли
оригінальну систему контролю за «купленими» голосами: зазвичай
у клітинці бюлетеня ставиться галочка або хрестик, а в цьому
випадку виборець малював зірочки або інші фігури. Це
підтвердження того, що людина проголосувала «так як треба».
Куратор стежить за позначками. Гроші віддають лише після
підрахунку. Ця технологія була популярна ще на минулих виборах
до Тернопільської облради.
— Якими є шанси на
оскарження виборів, якщо зафіксовано «карусель»? Тут теж треба
довести, що «куплено» понад 10 відсотків голосів?
—
Якщо ви зафіксуєте факт винесення бюлетенів із дільниці та
отримання коштів — це не є підставою для скасування виборів.
Треба довести, що через цю «карусель» пройшла певна кількість
виборців. Але вони взяли гроші і давно розійшлися. Спробуй
щось доведи...
— Пані Ольго, у спостерігачів
здебільшого питають про те, як пройшли вибори. Але хотілося б
дізнатися вашу думку ще й про те, як проголосували
українці?
— Ці вибори аномальні. Аномальні у
виборчій явці. Вона була дуже низькою: до 50 відсотків
практично не дотягувала, а подекуди становила 30%. Хоча
середня активність виборців на звичайних чергових виборах —
близько 60%. На цих виборах явка у півтора–два рази менша, ніж
стандартна. Активність виборців відображає рівень довіри людей
до політиків.
Окрім того, велика кількість виборців
проголосувала «проти всіх». В Україні за «останню графу»
голосує в середньому 3—4 відсотки виборців. А на цих виборах
доходило до 7%, до 9%. Це свідчення того, що суспільство
незадоволене нинішніми політичними силами. Тому всі без
винятку політичні сили мусять зробити висновки із цих
виборів.
ОЦІНКА
«Усі закони в Україні мають писатися детально, без
можливості різночитань»
— За кілька
днів після виборів Президент України оголосив про потребу
змінити виборче законодавство. Як ви оцінюєте цю
ідею?
— Перед виборами я була на зустріч із
Президентом у складі групи міжнародних спостерігачів і
представників посольств. Глава держави казав про те, що
Україні потрібен Виборчий кодекс. Цей документ мусить
уніфікувати всі закони, які регулюють проведення виборів
(включно з законами про державний реєстр виборців і Центральну
виборчу комісію).
Президент говорив про те, що
законодавство має розроблятися за участю міжнародних
експертів. Наскільки я розумію, українські організації до
уваги не беруться... А тут важливо знати місцеву специфіку,
керуватися не лише міжнародними стандартами, а й пам’ятати про
те, що закон мусить бути придатним в українських
реаліях.
Законодавство в Україні має бути максимально
детальним. Свого часу в нас критикували народного депутата
Юрія Ключковського за те, що він у своїх проектах пише надто
багато деталей і нюансів... Якби у законі все було чітко
розписано, то багатьох проблем вдалося б уникнути. У деяких
державах Конституція — це тоненька брошура, в якій викладено
принципи, права. У нас усі акти, від закону до Конституції,
мусять бути виписані максимально чітко, щоб не існувало
подвійних трактувань.
ДОВІДКА
«УМ»
Громадянська мережа «Опора» — всеукраїнське
об’єднання активістів, громадських організацій, органів
самоорганізації населення. Має «горизонтальну» структуру й
сповідує принцип багатолідерності.
Мета «Опори» —
активізація участі громадян у суспільному житті, розвиток
громадянського суспільства в Україні.
Мережа «Опора» —
спадкоємиця так званої «Чорної «Пори», яка почала діяти в
Україні перед президентськими виборами 2004
року.
Найбільш резонансні проекти «Опори»:
спостереження за виборами, моніторинг вступної кампанії до
вишів, низка соціальних і культурних проектів.
«Опора»
розпочала кампанію довготермінового моніторингу силами 177
спостерігачів, які працювали у всіх регіонах України. За
перебігом голосування спостерігало 1003 представники
організації на рівні ДВК та 425 — у ТВК. «На кожній тридцятій
дільниці стояв наш спостерігач, — розповідає Ольга
Айвазовська. — Це дуже велика вибірка. Тому ми можемо
відповідати за те, що бачили». За словами Айвазовської, для
оцінки виборів «Опора» використовує стандарти виборів,
затверджені поважними міжнародними структурами. «Ми опираємось
на конкретні документи. Це дозволяє нам давати об’єктивну
оцінку й відкидати звинувачення у заангажованості», — зазначає
Айвазовська.
* *
*Володимир СЕМКІВ
Газета "Україна
молода" www.umoloda.kiev.ua/
![]() Конгрес мирян Центральної, Східної та Південної
України - 05.11.10
12-14 листопада 2010 р.Б. у Києві відбудеться
Конгрес мирян Центральної, Східної та Південної України, в
якому візьмуть участь представники Київської архиєпархії,
Донецько-Харківського, Одесько-Кримського та Луцького
екзархатів.
Мета скликання Конгресу мирян:
щоб
миряни краще пізнали свої завдання в житті Церкви;
щоби
спільно застановилися, як вони можуть якнайкраще виконувати їх
у конкретних обставинах існування та життя нашої Церкви у
східних областях України.
Програма:
12 листопада,
п’ятниця
(Храм св. Василія Великого,
Львівська площа, вул. Вознесенський узвіз 7)
16.00 –
Реєстрація учасників. Кава-чай.
18.00 – Вечірня (вл. Василь
Івасюк)
19.00 – Офіційне відкриття Конгресу. Слово
Блаженнішого Любомира
19.30 – Аналіз напрацювань соборів в
Архиєпархії та Екзархатах (о. Василь Чудійович)
20.00 –
Вечеря. Розселення. (Карітас-Київ, Хостел)
13 листопада,
субота
(Храм св. Василія Великого,
Львівська площа, вул. Вознесенський узвіз 7)
8.00 –
Божественна Літургія (вл. Степан Меньок)
9.00 –
Сніданок
10.00 – І пленарне засідання
10.00 – «Мирянин
ХХІ ст.» (п. Юрій Підлісний, Голова Комісія у справах мирян
УГКЦ)
10.10 – Доповідь: «Аналіз особливостей
душпастирювання на Теренах Східної та Центральної України» на
основі анкетування (Вл. Йосиф Мілян)
10.40 – «Особливості
церковного життя в Донецько-Харківському Екзархаті»
11.00 -
«Особливості церковного життя в Одесько-Кримському
Екзархаті»
11.20 – Кава-чай
11.50 - «Особливості
церковного життя в Луцькому Екзархаті
12.10 - «Особливості
церковного життя в Київській архиєпархії»
12.30 –
Дискусія
13.00 – Обід
14.00 – Робота в групах (аналіз
доповідей та пропозицій соборчиків)
15.00 –
Кава-чай
15.15 – Робота в групах (напрацювання до дорожньої
карти)
17.00 – ІІ Пленарне засідання (представлення
напрацювань)
18.00 – Вечірня (вл. Йосафат Говера)
19.00
– Вечеря
20.00 – Культурно-мистецька програма
14 листопада,
неділя
(Патріарший Собор Воскресіння
Христового, Метро «Лівобережна», вул. Микільсько-Слобідська
5)
9.00 – ІІІ пленарне засідання (підбиття підсумків,
прийняття кінцевого документу)
11.00 - Божественна Літургія
(Блаженніший Любомир за участю всіх владик РЄСУ)
13.00 –
Святковий обід. Закриття Конгресу
* *
*"Український
погляд"
www.ukrpohliad.org/
![]() ЧОМУ
ЖІНКУ-ІНВАЛІДА З ТРЬОМА ДІТЬМИ ВИГАНЯЮТЬ ІЗ БАТЬКІВСЬКОЇ ХАТИ?
- 04.11.10  Ті, хто покликані захищати права й інтереси людей,
стали співучасниками шахрайської оборудки по присвоєнню чужої
квартири.
Зверніть увагу на знімки нашого
фотокореспондента -- добротний цегляний будинок і щаслива мати
з дітками в одній з кімнат. Звісно, дім не сучасного покрою,
але видно, що хазяйський. Щоправда, з другого боку будівля
добряче потерпіла від пожежі. Ну а розташований будинок
неподалік урвища, від якого починається луг з річкою Стир та
видніються історичні споруди, храми з блискучими банями старої
частини Луцька. Вулиця названа напрочуд вдало -
Гірною.
Ми недаремно так наголошуємо на будинку і
мальовничому краєвиді, бо ось уже протягом кількох літ за це
місце змагаються як за спадщину. То ж є за що боротися!
Найдивніше в цій історії (сподіваємось, все-таки
кримінальній), що право власності на цей дім оспорює зовсім
стороння особа, не родичка, не співмешканка померлого власника
- Євгена Чміля. Бо саме на неї - Любов Володимирівну
Лукашевську - оформлено заповіт, хоча, як кажуть, вона цілком
забезпечена житлом.
Для того, щоб вона туди вселилася,
треба вигнати доньку померлого батька - Ганну Євгенівну Сніцар
з трьома дітьми, яких читачі бачать на знімку. Це цілком
реально. Адже Ганна Сніцар звернулася з позовною заявою в
Луцький міськрайонний суд про визнання заповіту недійсним, але
позов не було задоволено. Оскарження рішення уже тривалий час
проходить в апеляційному суді області (перерва для проведення
почеркознавчої експертизи).
То ж невже жінці, яка має
вади слуху, живе на інвалідську пенсію, доведеться покинути
батьківську хату? За які такі гріхи? Можливо, в сім'ї була
така сварня, що батько вирішив позбавити дітей і внуків житла?
Може, чужа жінка доглядала на старості років інваліда Чміля,
який теж мав вади слуху і мови? Чим же так догодила йому пані
Лукашевська, що буквально за кілька днів до смерті підписав
вирок своїм рідним?
Тут можна сказати, що чужа сім'я -
темний ліс. Але в тому-то й річ, що Євген Чміль не
конфліктував з рідними, як стверджують сусіди, любив онуків,
хіба що не міг толком розповісти про свої почуття. Хоча
інвалідність не заважала йому працювати на різних роботах усе
життя. То який сердечний підхід знайшла Любов Лукашевська до
старшої і хворої людини? Будинок житловою площею за 100
квадратних метрів збудований ще дідом Євгена Йосиповича. І
проживали в останні роки з батьком дочка Ганна з двома дітьми
(чоловік помер), 35-літній син Володимир. Якщо говорити
відверто, то Володимир мав схильність до алкоголю, не
відмовлявся від чарки й батько (пенсія дозволяла). І через
горілку, як розповідають, і трапилася біда: від не загашеної
цигарки сталася пожежа. Вигоріло дві кімнати, веранда,
частково дах, відключили комунікації. Це трапилося пізньої
осені, жити сім'ї, яка й так була безпорадною в побутових
питаннях, стало неможливо, а попереду - зима. І тут нагодилася
знайома Володимира, яка виявилася діловою людиною і начебто
колись працювала в агентстві нерухомості. У чоловіків до неї
з'явилося повне довір'я, тим більше, що приязнь посилювалася
завдяки горілці та закусці. Та й допомога справді була
потрібна. Лукашевська, очевидно, теж зраділа, що надибала на
таку нещасну сім'ю і є можливість заробити, бо вони погодилися
на її умови.
Так би мовити, усний договір передбачав,
що вона відновить деякі документи, які згоріли, придбає нове
житло (дві кімнати), продасть будинок (а за нього тоді під час
цінового буму на житло пропонували 70 тисяч доларів), проведе
інші розрахунки. Мороки й справді було багато з документами:
навіть паспорт у Євгена Чміля - старий, радянський. Енергійна
жінка взяла в руки будинкову книгу, де було зареєстровано
п'ять мешканців, документи на хату, землю і почала діяти.
Спеціалістом з житла вона справді виявилась блискучим.
Документи оперативно виготовила, а щоб розв'язати повністю
собі руки, запаслася довіреністю від імені Євгена Чміля на
право зайнятися його справами. Далі події розвертаються
стрімко: 27 грудня з'явилась ця довіреність, а 29 грудня
відвозить інваліда в село Уляники Рожищенського району,
поселяє в хаті, де Євген Чміль через день й
помирає.
Уже тоді в сестри померлого - Любові
Стельмащук - виникли підозри, наче щось у діях Лукашевської не
чисто - в день похорону забрала свідоцтво про смерть, гроші в
пенсійному і т.ін. Любов Йосипівна Стельмащук звернулася із
заявою в міліцію, яка не знайшла ніяких правопорушень. Тим
більше, Лукашевська запевнила, що до хати і землі не має
ніякого відношення, є законні спадкоємці.
Діти - Ганна
і Володимир - звернулися в другу державну нотаріальну контору
із заявою про прийняття спадщини (їх тітка Любов Йосипівна
відмовилась від своїх прав на їхню користь) і почали займатися
рутинною роботою з документами. Виявилося, що дім навіть не
був переоформлений з діда на їхнього батька. Спадщину
переоформили наполовину - сестрі і братові. Збиралися поміняти
дім на квартиру.
Та через кілька днів несподівано
помирає Володимир, який начебто до кінця спілкувався за чаркою
з Лукашевською. Знову через півроку Ганна уже братову частину
майна переписує на себе. Через два роки - як грім з ясного
неба: виявляється, 29 грудня 2006 року Є.Й. Чміль заповів усе
своє майно, де б воно не знаходилось і з чого не складалось,
Л.В. Лукашевській. Вона в останній день терміну, коли належить
звернутися із заповітом (тобто через півроку), зареєструвала
його в тій же державній другій нотаріальній конторі.
Ви
не повірите, але, виявляється, заповітів було аж два (!),
обидва - на Лукашевську і оформлялися вони не в Луцьку, а один
навіть у Рівненській області. За свідченням спадкоємниці, вона
з Євгеном Чмілем (очевидно, вже хворою людиною, немічною,
глухою) поїхала в село Звиняче Горохівського району, де й
секретар сільради Тетяна Панасюк посвідчила документ. Інший
заповіт, як стверджують, було оформлено тією ж Лукашевською в
Млинові через 18 днів після смерті Чміля. Тамтешній нотаріус
дізнався, що його обдурили (?!) і анулював заповіт.
Як
ми вже повідомляли, цивільну справу за позовом Ганни Сніцар
розглядав суд. Цікаво, що Лукашевська не з'являлась на судові
засідання, а представляв її інтереси досвідчений адвокат.
Навіть на неодноразові клопотання іншого адвоката про
обов'язкове залучення Лукашевської до справи і дачі пояснень
суд не зреагував. Свідок Тетяна Панасюк вказала, що Чміль на
її неодноразові запитання підтвердив свою волю і сам особисто
прочитав текст заповіту та підписав його. Усе. Крапка! Наш
гуманний суд не взяв до уваги п'яти свідків (сусідів) - «їхні
пояснення - припущення», що Є.Й. Чміль не вмів читати, бо був
зовсім неграмотний. Як кажуть, суду видніше. Суд не прийняв до
уваги довідки з двох луцьких шкіл, що Євген Чміль не був
учнем, бо, мовляв, він міг учитися в інших районах області
тощо (це теж припущення). Ще цікавий запис у рішенні суду: «Як
вбачається з будинкової книги, Чміль Є.Й. був учнем, що
підтверджує ту обставину, що останній не був неграмотною
людиною». Залишається лише губитися в здогадках, де ж та школа
була в Радянському Союзі (в післявоєнні роки спеціалізованих
шкіл для глухонімих дітей не було), хоча все своє життя цей
чоловік прожив у Луцьку.
Апеляційний суд області
призначив почеркознавчу експертизу. Будуть досліджені зразки
підписів Чміля, які не без труднощів вдалося зібрати адвокату
(чомусь йому чиновники не йшли назустріч). Значні кошти за
експертизу надали родичі. У телефонній розмові з
кореспондентом секретар Звинячівської сільради Тетяна Панасюк
сказала, що посвідчення заповіту відбувалося після робочого
дня (отже, свідків не було?), в чоловіка замерзли руки (тож
йому допомагали?!) і взагалі, вона тоді лише три місяці
перебувала на цій посаді. Пояснити причини, чому треба було
везти хвору майже глухоніму людину аж в горохівське село саме
до неї, щоб подарувати майно чужій людині і на якій підставі
вона цим займалася, секретар не змогла. Є в цій історії ще
один загадковий момент: чому державний нотаріус Володимир
Горбатюк, зареєструвавши заповіт на Лукашевську, так само
прийняв заяву дітей покійного і вони почали оформляти право на
спадщину? Це вже він згодом звернувся в прокуратуру із заявою,
що його обвели навколо пальця. Тільки через два роки Горбатюк
приїхав до Ганни Сніцар із повідомленням, що «приходьте з
тіткою, вашу хату хочуть забрати». Адже заповіт на Лукашевську
саме він оформляв.
У рішенні суду також вказується, що
«28.10.2009 р. о/у СД СБЕЗ Горохівського РВ УМВС України у
Волинській області Вознюк А.П. своєю остаточною постановою в
порушенні вищезазначеної кримінальної справи відмовив за
відсутністю події злочину». Річ в тім, що постанова про
відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайських
дій щодо заволодіння житловим будинком за № 28 на вулиці
Гірній неодноразово скасовувалась. Але чому ж
остаточно?..
Любов Стельмащук, сестра покійного,
побувала на прийомі в начальника обласного управління
внутрішніх справ, генерал-лейтенанта В'ячеслава Ходирєва і її
розповідь, схоже, справила враження на керівника. За ці роки,
коли розслідувалися обставини справи, правоохоронці так і не
спромоглися повідомити Ганну Сніцар про результати, жодного
разу не викликали її чи інших свідків (сусідів) на допит.
Слідство знову триває.
Слідчий облуправління міліції
сказав кореспонденту, що якихось подробиць не може повідомити,
але це дуже складна справа. Ну, звичайно, якщо з 2008 року
проводяться без результату якісь слідчі дії, то дійсно, чи то
така заплутана афера, чи бажання розслідувати і встановити
істину немає.
Що це за маневри з двома заповітами?
Перед смертю Лукашевська вивезла безпомічну людину в будинок у
село, де не було умов для проживання, який, звісно, вона не
оформляла на погорільців. Хоча обіцяла, як мовиться, і ставок,
і млинок, і вишневенький садок. Чому, заполучивши заповіт,
надовго «залягла на дно»?
Дуже вже нам ця історія
нагадує «циганську справу» 2006-2008 років, в якій фігурував і
колишній помічник прокурора, де організована злочинна група,
використовуючи побутові труднощі стареньких людей, забирала і
перепродувала квартири. І допомагали злочинцям нотаріуси, не
реагувала міліція.
«Невже мене з малолітніми дітьми
виженуть з рідної - дідівської та батьківської хати - під
відкрите небо? Невже не побояться Бога ті, хто так зробить?» -
пише в редакцію Ганна Сніцар. Жінка якось дає собі
раду.
Світ не без добрих людей, з милосердя поки що
допомагає адвокат. Жінка вдячна працівникам Ківерцівської рай
держадміністрації, які влаштували її гарненьких хлопчиків в
місцеву школу № 5, де Саша вчиться в третьому класі, а
Валентин - в другому і проживають тут же в «сиротинці», усім
забезпечені. В громадянському шлюбі Ганна Євгенівна народила
Софійку, котрій уже сім місяців. За свою пенсію змогла
відремонтувати дах будинку. Проживають в одній з кімнат, яку
обігрівають масляним радіатором, а їжу варять в іншій,
обгорілій, де встановлений балон з газом. Коли ми завітали до
Ганни Сніцар, то побачили і хлопчиків - були шкільні канікули.
Дай, Боже, їм усім здоров'я в рідній хаті.
* *
*Олександр НАГОРНИЙ
НЕЗАЛЕЖНА
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА
"ВОЛИНЬ"
www.volyn.com.ua/
![]() Грузія прийняла закон про люстрацію і заборону
радянської символіки -
03.11.10  Парламент Грузії 75 голосами проти
одного прийняв у першому читанні законодавчу ініціативу
депутата від меншості Гії Тортладзе - `Хартію свободи`, яка
стосується посилення заходів безпеки, містить положення щодо
люстрації та викорінення радянської і фашистської
символіки.
Прийнятий у першому слуханні
законопроект передбачає контроль з боку МВС тих фінансових
перерахувань громадським організаціям, громадянам та особам із
зарубіжних країн, обсяг яких перевищує 25 тисяч ларі (близько
$14 тисяч), повідомляє Civil.ge. В початковому варіанті
проекту було передбачено 10 тисяч ларі. У рамках
антитерористичних заходів `Хартія свободи` також передбачає
оснащення Міністерством внутрішніх справ камерами
відеоспостереження аеропортів, метрополітену, стратегічних
мостів, електростанцій, місць масового громадського скупчення
та інших об'єктів і їх підключення до єдиної
системи.
Крім того, Міністерству внутрішніх справ,
поряд з митними службами законопроект надає повноваження на
розтин і огляд `підозрілих` вантажів, що надходять по
сухопутному, морському і повітряному шляхами.
Крім
перерахованих вище положень т.зв. Патріотичного акту, `Хартія
свободи` також передбачає і концепцію
люстрації.
Зокрема, згідно із законопроектом, на вищих
державних посадах не зможуть працювати:
співробітники
служби безпеки радянського часу,
лідери Комуністичної
партії і Комсомолу,
члени Центрального комітету
партії,
секретарі районних та міських комітетів,
голова
Телерадіомовлення Грузинської РСР.
Якщо ці люди вже
займають посади, вони повинні піти у відставку протягом місяця
після вступу закону в силу. Інакше спеціальна комісія зробить
публічною інформацію про їхню діяльність в радянські
часи.
Відповідно до законопроекту, комісію створює
президент і в неї по одному члену зможуть представити фракції
парламенту Грузії.
Дана комісія здійснює реєстр тих
осіб, які співпрацювали з радянськими спецслужбами. Такі люди
зможуть брати участь у виборах лише після того, як інформація,
якою про них володіє комісія, стане публічною для
виборців.
Протягом шести місяців після вступу закону в
силу комісії також повинні бути передані дані про співпрацю з
радянськими службами безпеки секретних агентів. Закон набере
чинності відразу після його опублікування.
Комісія, що
працює за тематикою люстрації, буде вправі також приймати
рішення про викорінення комуністичної чи фашистської
символіки, культових будівель, пам'ятників, монументів, назв
вулиць або інших "об'єктів, які мають пропагандистський
характер", а також вести їхній реєстр.
* *
*Історична Правда
"Український
погляд"
www.ukrpohliad.org/
![]() Мовчанка заради фальсифікацій -
03.11.10
Насправді 31 жовтня менш
ніж половина виборців країни знову лишень голосувала, а не
обирала.
Затримки? Згрішили
Андрій
Магера, заступник голови Центральної виборчої комісії, обіцяв
оприлюднити результати виборів до місцевих органів не пізніше
за 10 листопада. Чому ж підрахунок результатів чергового акту
волевиявлення громадян України відбувається настільки
повільно?
Відповідь на це запитання дають по-різному.
Приміром, Ольга Айвазовська, голова громадської мережі
«Опора», переконана, що проблема з підрахунком голосів справді
існує. За її словами, «половина випадків — це здебільшого
«технічні» проблеми: процедурні тонкощі, плутанина з
бюлетенями, низька компетентність членів комісій, ще половина
— клопоти, пов’язані з браком кадрів. «Людина не може
витримати стільки роботи! — запевняє пані Ольга. — Тому було й
таке, коли люди не витримували темпу та йшли з
комісій».
А чи не найважча ноша лягла на плечі тих
комісій, де балотувалося багато кандидатів. Якщо взяти до
уваги, що вибори відбувалися одразу до органів влади кількох
рівнів, ще й за мажоритарною та пропорційною системою, то
працівникам комісій таки не позаздриш. «Коли у виборах брало
участь 40 партій, то при підрахунку треба розбивати бюлетені
на 40 купок. Уже це забирає багато часу», — роз’яснює пані
Айвазовська.
Натомість, Олександр Турчинов, перший
заступник голови партії «Батьківщина» звертає увагу на
відсутність офіційної інформації навіть про явку виборців на
виборах (попередня цифра ЦВК — менше за 50 %) і пов’язує її з
намірами влади здійснити фальсифікацію результатів. Дослівно ж
він заявив: «Затягування оприлюднення офіційних даних про явку
виборців може свідчити тільки про одне: що в багатьох реґіонах
під проводом Партії реґіонів, місцевих адміністрацій
продовжують проводити фіктивне голосування, а саме —
перерозподіл голосів коштом нереалізованих бюлетенів на
користь провладних кандидатів».
При цьому перший заступник
голови партії «Батьківщина» нагадує, що, згідно із чинною
загальною виборчою практикою, дані про явку виборців на
виборчу дільницю оприлюднюються насамперед. «Без фіксації
цифри про кількість виборців, які взяли участь у голосуванні,
не можна провести другий етап — знищення зайвих бюлетенів, і
приступити до підрахунку голосів», — пояснив пан Турчинов.
Відтак, він звинувачує: «Затягування з фіксацією кількості
виборців — це головна ознака масштабних фальсифікацій після
того, як закрилися виборчі дільниці».
Кому ж вірити —
Айвазовській чи Турчинову? А може, скористатися поглядом «із
боку», якому бодай іноді, але «видніше»?
Щось дуже дивне
Наприклад,
навіть, оглядач московського інтернет-видання Lenta.ru Іван
Яковина, чиї публікації засвідчили його симпатії не до
української опозиції, а до нинішньої влади в Україні, попри
це, вбачає у мовчанці ЦВК доволі підозрілий підтекст. Ось його
дослівні висловлювання із цього приводу: «Підрахунок підсумків
місцевих виборів, що відбулися в Україні 31 жовтня,
перетворився на щось дуже дивне. Через два дні після закриття
виборчих дільниць результат волевиявлення громадян країни
залишається неоприлюдненим.
Процес затягується, і це
дає спостерігачам підстави говорити про те, що готуються
масштабні фальсифікації. Сайт Центрвиборчкому України, на який
насамперед заходять люди, котрі цікавляться підсумками
голосування, до вечора вівторка зберігав мовчання. Це
виглядало досить дивно на тлі освітлення недавніх виборів
президента: тоді дані оновлювалися в режимі реального
часу.
Зрозуміло, цього разу треба опрацювати більше
інформації: люди голосували за мерів десятків міст і за
депутатів сотень місцевих парламентів. Часу на це теж піде
більше. Але хоч якісь результати повинні з'явитися через два
дні! Повинні, але їх нема. Понад те, мало де є хоч якась
достовірна інформація про явку виборців на дільниці».
Московський оглядач звертає увагу й на такий промовистий факт:
хоч «до ранку вівторка в міській виборчком Севастополя не
надійшло жодного протоколу з дільниць», «джерело в
севастопольській міській раді (чому саме там?!) заявило, що 75
% бюлетенів уже опрацьовано - лідирує Партія реґіонів із 30 %
голосів». Відтак, журналіст дивується: «Звідки така інформація
в джерела з міськради, не відомо».
Результати спотворено
Однак
відповідь на це запитання напрошується сама собою: якщо
міській виборчком Севастополя, попри те, що він, ще не
отримавши хоча б одного протоколу з дільниць, усе ж наводить
дані про результати підрахунку аж 75 % бюлетенів, то
Севастопольська міська рада, більшість у якій представлено
Партією реґіонів і її сателітами, оприлюднює виключно бажану
їй інформацію. А якщо врахувати той факт, що більшість членів
виборчкому як у Севастополі, так і в інших населених пунктах
України, також представляють Партію реґіонів і її сателітів,
то сумніватися в кінцевому результаті виборів може лише дуже
наївна людина.
Уже згадувана нами Ольга Айвазовська
визнає, що спостерігачі очолюваної нею громадської мережі
«Опора» виявили в приміщеннях територіальних виборчих комісій
факти, коли на незаповнених протоколах було проставлено
підписи та печатку. Де ж гарантія, що туди не вписали
вигаданих даних?
Окрім того, спостерігачі «Опори»
відзняли на відеокамеру, коли просто у ТВК вносили зміни до
протоколу дільничної виборчої комісії. Відтак, Айвазовська
нагадує: «Це - порушення, яке карається за Кримінальним
кодексом. Якщо в протоколі виявлено помилку, то його
повертають у дільничну виборчу комісію й там усувають брак.
Член комісії, не залежно від того, ким він є — головою чи
секретарем, не може вносити змін за відсутності інших членів.
Якщо є неточності, їх треба виправляти колегіально». Звісно,
подібні «правки» могли вноситися й із найблагородніших
міркувань. Але якщо так хтось хотів сфальсифікувати вибори?
Депутат від Блоку Юлії Тимошенко Андрій Кожем'якін у цьому не
сумнівається й стверджує: «Унаслідок масштабних фальсифікацій,
використання владою адмінресурсу було повністю спотворено
результати волевиявлення громадян».
Європа — розчарована
І з ним
погоджується, наприклад, Гудрун Мослер-Тьорнстрьом, голова
делегації Конґресу місцевих і реґіональних влад Ради Європи.
Вона та її колеги з місії спостерігачів Ради Європи на
українських виборах заявили таке: «Вибори до органів місцевої
влади в Україні, що відбулися 31 жовтня, не повною мірою
узгоджувалися зі стандартами Ради Європи. Ті, хто прийняв
закон, який уможливив політично незбалансовані склади виборчих
комісій і сприяв, зокрема, скасуванню реєстрації кандидатів в
останню мить перед виборами, мали б визнати, що голосування не
відповідало нормам, які ми хотіли побачити, у тому числі всім
вимогам європейських стандартів про чесні, прозорі та
професіонально організовані вибори», — заявила
посадовець.
А Том Нолан, голова комітету «За відкриту
демократію», застерігає, що місцеві вибори можуть посилити
негативний імідж України. «Ми розчаровані», — так він оцінив
вибори в Одесі, де на власні очі бачив, за його словами,
«велику кількість порушень безпосередньо в день голосування на
виборчих дільницях, а також уночі, під час підрахунку голосів
і доставки бюлетенів».
Його ж колега по комітету проф.
Ерік Херон зі США, стверджує: «Я спостерігав за виборами в
чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на
виборчій дільниці № 311 в Одесі, було найгіршим iз баченого за
довгі роки моєї участі в місіях міжнародних
спостерігачів».
Обурені й соратники
«реґіоналів»
Та що там казати про опозицію
й спостерігачів, коли про фальсифікації відкритим текстом
заявляють навіть соратники Партії реґіонів у владі — у
парламентській більшості. Наприклад, один із лідерів
комуністів Леонід Грач на запитання кореспондента УНІАН: «Як у
Криму відбувається підрахунок голосів?», відповів: «А так
само, як і все починалося — із бандитського формування
виборчих комісій, які у своїй переважній масі очолили
представники Партії реґіонів. Вони не допускають осіб, котрі,
згідно зі законом, повинні контролювати підрахунок голосів.
Членів комісій, представників і спостерігачів від інших партій
не допускають, виганяють за будь-яке зауваження. Навіть
журналістів виганяють. Підписують наперед чисті протоколи,
іноді — на колінах просто біля міського виборчкому. Секретарі
виборчих комісій розкривають уже запечатані мішки з
підрахованими голосами. Бюлетені однієї виборчої дільниці
опиняються в іншому кінці міста... Такого бандитизму на
виборах різних рівнів, тим більше на місцевих, не
було».
На запитання ж: «Чому всі партії заявляють про
фальсифікації, крім самої Партії реґіонів?», один із лідерів
комуністів відповів: «Бо вони робили цю фальсифікацію. І все
це бачили. Усі партії справді побачили фальсифікації в усіх
реґіонах України. Я відстежую інформацію. Усі жахнулися.
Такого ніхто не міг передбачати. Ну, іде боротьба, може бути
якась похибка. Але в такому масовому порядку, як, наприклад, у
Криму?! Позавозити сюди людей, попрописувати, платити гроші за
голосування, возити від дільниці до дільниці, позбавляти права
контролю тих, хто мав, за законом, їздити з комісією
голосувати по домівках. На цілих дільницях відбувалося
вкидання по 200-300 голосів саме в той період, коли, як
кажуть, вичерпався потік народу. Тобто, тут усе брудно, і бруд
цей видно. І мають рацію всі, хто заявляє про фальсифікації.
Не має значення те, хто - яких кольорів, бо кольори можуть
відрізняти нас тільки щодо ідеології, щодо передвиборних
програм, а чесність і прозорість результатів виборів має бути
для всіх одна».
«Із торжеством демократії!»
І
чого дивуватися, що й голова Верховної Ради Володимир Литвин,
відкриваючи засідання ради парламентських фракцій, не
втримався від глузування, коли привітав присутніх «із
торжеством демократії». Бо ж вимовив це з інтонацією, яка не
приховувала, а підкреслювала іронію спікера.
Перші
враження щодо місцевих виборів були б неповними, якби ми не
переповіли даних екзит-полів. Що ж, як свідчить опитування на
виходах із дільниць, за Партію реґіонів на виборах обласних
рад віддали свої голоси 36,2 % тих, хто прийшов на вибори.
Однак, по-перше, ця цифра не враховує голосування за
кандидатів-одномандатників. А по-друге, територіальні виборчі
комісії, більшість у яких представляє Партію реґіонів та її
сателітів, навряд чи встоять перед спокусою «додати до цього
результату й свої «п’ять копійок». Тож, вочевидь, є сенс
зачекати з остаточними висновками хоч би до наступного
тижня.
* *
*Ігор Голод
Тижневик
"Міст"
www.meest-online.com/
![]() РАНОК ПІСЛЯ ВИБОРІВ: пейзаж після битви -
03.11.10  У якій новій країні прокинулися українці 1
листопада? У великій Донецькій області.
Анекдот
День голосування на місцевих виборах в Україні
співпав зі знаменитим святом нечисті Хеловіном. З цього
приводу у нас багато іронізували, про що і свідчить колаж,
яким відкриваю статтю. Власне для ґрунтовного аналізу
матеріалу ще недосить, офіційні підсумки обіцяють підвести до
6 листопада. Але експрес-вражень вистачає.
Битва за місцеву владу була зовні тихою, але всередині дуже
жорсткою. І ось на ранок після битви, 1 листопада, коли я пишу
ці рядки, вимальовуються вже контури нового політичного
пейзажу, який постав в Україні з сьогоднішнього дня. Давайте
спробуємо окреслити ці контури.
Повний
текст:>>>
* *
*автор: Віктор Рибаченко
"Час i
Подiї"
www.chasipodii.net/
![]() Світовий Конґрес Українців був представлений в
канадійській делегації під час візити прем’єра до України -
02.11.10 
25-26 жовтня
2010 р. вперше за останні одинадцять років Глава Канадської
держави здійснив офіційний візит до України.
До складу
делегації, яку очолив Прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер,
увійшли представники канадської влади та українсько-канадської
громадськості, а зокрема три члени Парламенту Канади
українського походження, Джеймс Безан і Марк Варава від Палати
громад та сенатор Рейнел Андрейчук, а також 10
представників українських організацій, серед яких президент
Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій та члени Ради
директорів СКУ, президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод
і Зенон Потічний. Протягом цього року Конґрес Українців
Канади, що є однією з найпотужніших складових організацій СКУ
та вже 70 років голосом української громади в Канаді, звертав
увагу уряду Канади на нинішню ситуацію в Україні, а зокрема на
погіршення стану демократії та прав людини, а також закликав
Канаду вести відкритий діалог з Україною щодо цих питань та в
той же час плекати тісні міждержавні відносини.
З
проханням піднести під час офіційної подорожі до України ряд
важливих питань, що хвилюють світове українство, звернувся до
Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера президент СКУ
Евген Чолій. Він зокрема просив наголосити, що Канада і
далі буде сприяти зміцненню демократії в Україні і її
утвердженню як незалежної держави та цим самим зацікавити
Україну в розширенні зв’язків з заходом, на противагу
цілковито проросійському курсу нинішніх владних структур.
Президент СКУ також просив звернути увагу на порушення в
Україні людських прав і основних свобод та впровадження в
засобах інформації цензури, а також на питання Голодомору
1932-33 рр. як геноциду українського народу.
Свою
подорож до України Прем’єр-міністр Канади розпочав 25 жовтня
2010 р. у Києві з відвідин пам’ятних для українського народу
місць. Він зокрема завітав до Меморіального комплексу “Свічка
пам'яті”, де вшанував пам’ять жертв геноциду українського
народу, поставивши біля скульптури “Дівчинка з колосками”
горщик з символічною композицією із квітів та колосків та
відвідавши Національний музей "Меморіал пам'яті жертв
голодоморів в Україні". 
Прем’єр-міністр
Стівен Гарпер також поклав вінки до Могили невідомого воїна і
пам’ятника жертвам Бабиного Яру.
Затим відбулась
офіційна церемонія зустрічі Прем’єр-міністра Стівена Гарпера
та Президента Віктора Януковича, під час якої було
взаємно представлено членів делегацій Канади та України. Після
цього пройшла зустріч глав держав, на якій Прем’єр-міністр
Стівен Гарпер наголосив, що Канада активно співпрацює з
Україною з часів її незалежності, яку вона визнала першою в
західному світі. У ході переговорів було обговорено питання
про дотримання в Україні фундаментальних цінностей свободи і
демократії та про розбудову комерційних відносин між Канадою
та Україною. Відтак було підписано міжурядовий Меморандум про
взаєморозуміння стосовно молодіжних обмінів, головною метою
якого є поліпшення можливостей для молоді щодо праці та
подорожей. На завершення під час прес-конференції
Прем’єр-міністр Канади заявив, що Канада продовжуватиме
підтримувати Україну, якщо вона буде дотримуватися принципів
миру, демократії і свободи.
У цей же день пройшли
зустрічі Прем’єр-міністра Канади з Головою Верховної Ради
Володимиром Литвином та з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим.
Було обговорено питання про необхідність активізації
співробітництва між державами та про майбутні місцеві вибори,
у зв’язку з чим Прем’єр-міністр Канади наголосив на важливості
дотримання всіма їх учасниками законодавства України.
Незважаючи на те, що єдиною державною мовою України є
українська мова, Прем’єр-міністр Микола Азаров вів
міждержавний діалог російською мовою.
Під час
перебування в Києві Прем’єр-міністр Стівен Гарпер також
зустрівся з лідером опозиції, головою партії “Батьківщина”
Юлією Тимошенко, з якою обговорив питання про сучасні події в
Україні та про майбутні місцеві вибори. Він запевнив, що
Канада буде продовжувати підтримку української демократії. 26
жовтня 2010 р. у Львові Прем’єр-міністр Канади разом з
делегацією побував в Українському католицькому університеті,
де зустрівся з його ректором о. Борисом Ґудзяком, на якого в
цьому році було здійснено тиск з боку Служби безпеки України.
Прем’єр-міністр виступив з доповіддю, в якій наголосив на
важливості таких вартостей, як незалежність, свобода,
демократія, права людини і верховенство права та звернув увагу
на сприяння Канади розвитку демократичних реформ в незалежній
Україні. Він також заторкнув тему Голодомору, пригадавши, що
два роки тому Парламент Канади прийняв закон про визнання
Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу.
Після цього Прем’єр-міністр Канади оглянув експозицію
Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма
на Лонцького” та зустрівся з його директором Русланом Забілим,
який недавно зазнав переслідування з боку спецслужб України.
Під час перебування в музеї Глава канадського Парламенту
висловив своє занепокоєння тим, що комуністичний злочинний
режим ще не до кінця засуджений, як це було зроблено з
фашистським режимом та поінформував, що з ініціативи українців
Канади та за його підтримки в Канаді відкриють пам’ятник
жертвам комуністичних репресій.
Своїми візитами до
музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" та до
музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”, за словами
Прем’єр-міністра Канади, він засвідчив підтримку процесам
відновлення національної пам’яті та подолання тоталітарного
минулого в Україні.
Прем’єр-міністр Канади також
побував у Архикатедральному соборі Святого Юра, де зустрівся з
Владикою Венедиктом (Алексійчуком) та спустився до крипти
собору, де спочивають тлінні останки Митрополита Андрея
Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого. На завершення
подорожі до України Прем’єр-міністр Стівен Гарпер поклав квіти
до пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі
Львова.
На фото (зліва направо): Павло Ґрод,
Стівен Гарпер та Евген Чолій
![]()
На фото (зліва направо): Павло Ґрод,
Стівен Гарпер, о. Борис Ґудзяк та Евген
Чолій
Підсумовуючи результати поїздки до України,
президент СКУ Евген Чолій заявив: “Візит Прем’єр-міністра
Канади Стівена Гарпера до України був дуже успішним. Він
засвідчив, що Канада є давнім і надійним партнером України в
утвердженні її незалежності та розвитку демократичних
інституцій. Сподіваюсь, що цей візит дав зрозуміти
українському народу необхідність розширення зв’язків з
країнами західного світу, а зокрема з Канадою, на противагу
різкому проросійському курсу нинішніх владних структур
України. Важливо, що Глава Канадської держави наголосив, що
Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу, а
також заявив про стурбованість порушеннями людських прав і
основних свобод та цензурою слова в Україні та зустрівся з о.
Борисом Ґудзяком і Русланом Забілим, на яких було здійснено
тиск з боку нової влади в Україні”. 
На фото (зліва
направо): Марк Варава, Джеймс Безан, Рейнел Андрейчук, Павло
Ґрод та Евген Чолій
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС
УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto,
ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416)
323-3020
* *
*"Український
погляд"
www.ukrpohliad.org/
![]() ТУТ
Є ВСЕ — І СТАРОВИНА, І РІЗНА ПТИЦЯ, І БДЖОЛИ, І ГРИБИ... -
02.11.10 Ківерчани
створили оригінальний музей на власному обійсті
 Історія цієї садиби-музею, що
знаходиться у Ківерцях, розпочалась із давньої дитячої
колиски. Господар будинку Володимир Оксенюк нізащо не хотів
розлучатись із приємним спогадом дитинства, тож забрав
стареньку колиску, яка чіплялась до сволока хати, із
батьківської хати до свого будинку. А після колиски під дахом
садиби почали з'являтись стародавні речі побуту, пам'ятники і
різноманітні декоративні птахи. А за десяток років подвір'я
Оксенюків стало взірцем краси, чистоти та любові до свого
українського коріння
Ще із вулиці мою увагу
привертає розфарбований паркан, погруддя Тараса Шевченка,
жовто-блакитний стяг на будинкові. Над ворітьми - три невеликі
стяги: жовтий, блакитний та зелений. Перші символізують
національну символіку, а зелений - це сімейний стяг родини
Оксенюків. Володимир Оксенюк із дитинства закоханий у природу,
виріс у родині лісників і обрав собі такий же фах. Тож і не
дивно, що символом його родини стали гриби, риба та дубове
листя, вишиті на зеленому фоні.
Із господинею Людмилою
Оксенюк проходимо на подвір'я і прямуємо до музею просто неба.
Праворуч від будинку - невеличкий фонтан, дерев'яні лежаки,
акуратно викладені бруківкою доріжки. Тут господарі та гості
влітку відпочивають у вільну хвилину.
А праворуч
розмістився справжній ставок, огороджений дерев'яним
тином.
- У нас тут низька місцевість, тож у ставку вода
тримається круглорічно, - розповідає пані Людмила. - Сюди
запускаємо живу рибу, а ще тут живуть раки.
Поблизу
ставка і розмістився домашній музей. Всі експонати
зберігаються під дахом, накритим очеретом. Тут і жорна,
прялки, стародавні самовари, ступа, гармата, верстат, жлукто
для зоління білизни, ятері, праски, ліжник із сіна, дерев'яні
лави, застелені ряднами. Аби помилуватися такими рідкісними
експонатами, до оселі Оксенюків частенько навідуються
відвідувачі. Дехто навіть приносить старі речі.
- Ми
вже двадцять років над цим працюємо, - провадить далі
господиня. - Раніше тут нічого не було, навіть дерева не
росли. А вже маємо величезні туї, виноград різних сортів, і
французькі городи. Це такі своєрідні підмуровані клумби. Ми
вже висадили на осінь більше тисячі цибулин тюльпанів, і
крокусів багато висадили. Раніше мали біля хати городину, а
тепер вирощуємо квіти.
Біля ставу у височінь дивиться
лелека, на воді плавають дикі качки, яких приручив Володимир
Павлович, і на відвідувачів дивиться проникливий
погляд...Ілліча. Та на створеному подружжя не зупинилось і
господар взявся ще й за пасіку, декоративних птахів та
вирощування їстівних грибів. Із батьківського обійстя, що на
Ковельщині, привіз столітню борть для розведення
бджіл.
- Звісно, це все потребує щоденної роботи та
догляду, - розповідає пані Людмила. - Ось це наші цесарки, а
це перепілки. Ми їх тримаємо як звичайних курей, їхні яйця
дуже корисні. Тут у нас фазан живе, а тут кури спеціальної
породи, великі. А ось тут - кури-пентанки, такі незвичайні.
Ось тут у нас ростуть гриби гливи, днями збиратиму вже
четвертий урожай цього року. Ми їх навесні висіяли зі
спеціального насіння. І особливого догляду вони не потребують,
лише підливання. Ось тут китайські гриби шийтаке. Вони виросли
із цього дерева, в якому ми прокрутили спеціальні дірки. Цей
делікатес дуже популярний у китайських ресторанах.
Від
такого великого і різноманітного господарства аж перехоплює
подих - і коли вони встигають доглядати все? З цією думкою
залишаю затишну садибу-музей, а в дорогу мене проводжає
Кобзар. Минулого року садиба Оксенюків отримала звання
найкращої у місті Ківерці. Здається, що вона такою залишиться
і надалі, адже господарі постійно докладають сюди так багато
праці та зусиль.
* *
*Валентина ВОЛИНЕЦЬ
НЕЗАЛЕЖНА
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА
"ВОЛИНЬ"
www.volyn.com.ua/
Сторінка:[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28] |
|
* *
*
|
|
|
Технології
