|
15.12.2010р. -
Новини для
Земляків | |
Життя та діяння
святителя Миколая, архієпископа Мирликійського, чудотворця -
15.12.10
Батьки святого Миколая Чудотворця
звалися Феофан і Нонна, мешкали вони в місті Патари, в давній
Ликії. Походили зі шляхетного роду, були людьми заможними та
поважними, проте, як благочестиві християни, уславилися вони
не походженням і багатством, а милосердям до бідних, добрими
справами, чесністю та побожністю. Але Господь послав у їхнє
життя тяжке випробування: не мали вони дітей. Минали роки,
подружжя старіло, та не давав їм Бог нащадка. Як Єлизавета й
Захарія, батьки Івана Хрестителя, молили Феофан і Нонна
дарувати їм дитину, обіцяючи - чи син то буде, чи дочка -
присвятити своє дитя на служіння Богові. І вислухана була
молитва їхня -по багатьох роках безпліддя народила Нонна сина.
Ще при народженні своєму явив святий перше чудо своє - від
усіх недуг зцілена була його мати, а проте більше дітей не
послав доброчесному подружжю Господь.
Й одразу по народженні довгожданого
первістка було явлене Феофану та Нонні, що особливого сина
дарував їм Всевишній, що від материного лона посвячене дитя
Богові. Найперше, коли вибирали ім'я для немовляти, вказано
було, щоб назвали сина Миколаєм. У перекладі з грецької мови
це слово перекладається, як "переможець народу". Здивувалися
батьки, що саме так мають наректи посвяченого Богові сина:
хіба ж він воєначальником буде, що має зватися "переможцем
народу"? І відкрито їм було, що воювати він буде не мечем, а
добрими ділами та молитвою, і перемагатиме цією Божою зброєю
зло у людських
серцях.
Друге диво-знамення, яке явив
Господь на незвичайному дитятку, полягало в тому, що під час
Таїнства Хрещення, немовлятко саме простояло в купелі аж три
години.
Третє диво полягало в тому, що по
середах і п'ятницях малюк дотримувався посту - аж до смерку в
ці дні не брало дитя молока з материних
грудей.
Натхнені цими знаками Божими,
подружжя усі сили віддало доброму вихованню сина, навчаючи
його любові до Господа й Церкви та власним життям показуючи
приклад благочестя.
За даром Святого Духа хлопчикові
легко давалося шкільне навчання, і він швидко опанував книжну
премудрість свого часу. Особливо йому подобалося читати Святе
Письмо - цілими дням він міг сидіти за сувоєм, молячись і
вивчаючи Слово Боже.
В цей час єпископом у Патарах був
дядько святого Миколая, також на ім'я Миколай. Зауваживши, що
його племінник залюблений у Священне Писання, багато часу
проводить у молитві й відзначається побожним життям,
запропонував батькам узяти юнака до себе. Хоч і шкода було
Феофану та Нонні розлучатися з сином, вони пам'ятали про свою
обіцянку посвятити сина Богові, то ж радо пристали на братову
пропозицію. Кілька років прожив юний Миколай із дядьком, по
змозі навчаючись церковному служінню. Спершу був читцем у
храмі, потім дияконом і врешті був посвячений у пресвітери.
Під час здійснення Таїнства Священства було від Духа Святого
явлене єпископу Миколаю таке пророцтво: "Ось, браття, я бачу
нове сонце, що сходить над усіма кінцями землі, воно принесе
потіху багатьом зажуреним. Блаженна отара, що матиме такого
пастиря! Гарно він пастиме душі заблукані, поведе їх на
пасовиська благочестя, а для всіх, хто в біді, буде швидким
помічником".
Незабаром так сталося, що єпископ
Миколай мусив у справах Церкви вирушити в далеку подорож - до
Палестини, і всі справи Патарської єпархії на час від'їзду він
доручив саме своєму небожеві, бо хоч він був і наймолодшим
священиком, проте наймудрішим у всій
громаді.
Молодий пресвітер добре давав раду
новим обов'язкам, сумлінно виконуючи покладений на нього
послух. У той час померли Феофан і Нонна, залишивши синові
чималі статки. Святий Миколай вирішив з усього свого багатства
послужити вбогим і нужденним.
Про його благодіяння розповідають
таку історію.
Мешкав на той час у Патарах
чоловік, у якого було три доньки-красуні. Був він дуже
багатий, та раптом через ряд прикрих обставин водночас втратив
усі свої маєтки. Не було в його родині грошей навіть на те,
щоб купити поїсти. І втратив він у цій скруті віру в Боже
милосердя. Від відчаю зважився той чоловік на злочин - продати
своїх трьох доньок до будинку розпусти, а вони якраз стали на
порі, щоб на виручені кошти прогодувати решту родини. Так би
він і зробив уранці, але ввечері під час молитви відкрив
Господь у видінні пресвітеру Миколаю злочинний задум того
чоловіка. І вирішив святитель запобігти гріхові. Він узяв
торбинку з золотими монетами й опівночі, коли всі вже спали й
не могли бачити його доброго вчинку, підійшов до халупи, де
мешкала та родина, й у відчинене вікно вкинув гаманець.
Прокинувся чоловік вранці, дивиться - а під вікном торбина
золота. Побачив він, що Господь ніколи не залишає своїх дітей
напризволяще, у найбільшій скруті посилає рятунок, читає усі
помисли людські й від гріха вберігає. Розкаявся у злочинному
намірі своєму. А на отримані гроші віддав старшу доньку заміж
- тих грошей вистачило й на посаг, і на весілля. Побачив
святий Миколай, що його благе діло принесло належні плоди й за
кілька днів знову вночі приніс повен гаманець золота й кинув у
прочинене вікно. Здивувався і втішився той чоловік, знайшовши
на ранок ще одну торбу грошей. На них справив весілля для
середньої дочки. І став він просити в Господа, щоб дозволив
йому побачити свого благодійника. Задля цього кілька ночей не
спав, а чував у молитві. Й незабаром прийшов утретє святий
Миколай і вкинув торбинку золота у прочинене вікно тієї хижки.
Побачив те той чоловік, вибіг надвір і наздогнав таємного
добродія. Як же він здивувався, виявивши, що їхнім
благодійником був молодий священик. Низько вклонився чоловік
святому Миколаю та розповів йому про те, як через ці гроші Бог
порятував його від страшного гріха й допоміг влаштувати життя
родини. Святитель поблагословив його й узяв обіцянку, не
виявляти нікому вчиненого добродійства.
Невдовзі повернувся зі своєї
подорожі єпископ Патар і святий Миколай попросив у дядька
дозволу й самому з'їздити до Палестини, щоб на власні очі
побачити країну, в якій жив Спаситель. Такий дозвіл йому було
дано і молодий священик вирушив у мандрівку до Святої
Землі.
Під час подорожі спіткала корабель
буря на морі й матроси вже зневірилися в тому, що пристануть
коли-небудь до берега. Але дізналися, що пливе на кораблі
їхньому священик, і прийшли до святого Миколая з проханням,
аби він помолився про милість Божу до них, і по молитві
святого буря стихла. Наступного дня один з молодших матросів
зісковзнув Із мачти впав і розбився, але по молитві святого
Миколая Господь воскресив юнака. Тож до кінця подорожі багато
з тих, хто на кораблі був, увірували в
Спасителя.
Прибувши до Єрусалиму, паломник
дуже засмутився, бо повно в ньому було язичницьких капищ: на
місці зруйнованого Єрусалимського Храму стояв храм Юпітера
Капітолійського; там, де була Голгофа, височіла статуя
Венери... Обійшовши все місто, святий Миколай знайшов лише
одну християнську церкву - за переданням це була та горниця,
де зійшов Дух Святий на апостолів, але доки благочестивий
пресвітер дістався до неї, запала вже ніч і храм був
зачинений. Засмутився святий Миколай і вирішив прийти
наступного дня сюди помолитися, та раптом двері самі
відчинилися й він зміг зайти до середини. І коли він молився
великі мир і радість зійшли на нього, йому захотілося назавжди
зостатися у Святій Землі, проте голос Божий наказав святителю
вертатися до Ликії.
Якщо їдучи до Палестини, святий
Миколай зійшов на корабель до чесних і порядних моряків, то на
зворотній дорозі потрапив він до шахраїв - вони схотіли
пограбувати подорожнього та продати в рабство. Але Бог не
допустив того, здійнявся вітер і корабель, що мав плисти за
злочинним задумом аж на інший кінець Римської ойкумени,
приплив таки до Ликії, як й обіцяли спершу нечестиві матроси
своєму пасажирові. Злякалися вони суду та кари, та святий не
звертався до суду, але поблагословивши їх і застерігши від
злих вчинків на майбутнє, відпустив з миром. А сам не вертався
у Патари, але рушив до Сіонського монастиря, недалеко від
міста. У тихій келії в молитовних роздумах мріяв чоловік Божий
провести все життя.
Минуло кілька років й одного ранку
під час молитви почув молодий чернець голос Божий: "Це не та
нива, на якій Я чекаю від тебе плоду. Повертайся до людей, щоб
прославити ймення Моє". Завжди слухняний Господу, того ж дня
рушив Миколай до Мири - великого міста, столиці Ликії. Там він
жив, ніби жебрак на вулиці, коло храму, і щодня приходив на
Службу Божу.
У цей час помер архиєпископ
Ликійського краю і для вибрання нового архиєпископа зібралися
в Мирах всі єпископи Ликії. Довгий час вони радилися
перебираючи багато гідних кандидатур, але ніяк не могли прийти
до остаточного рішення. Врешті вирішили молитися, щоб Господь
Сам указав на того, хто найвірніше буде служити Богові на цій
посаді. І вислухав Господь їхню молитву - перед найстарішим із
тамтешніх єпископів постав ангел і наказав йому стати в
притворі такого-то храму та пильнувати: хто першим прийде на
вранішнє богослужіння, той і є поставлений від Бога
архиєпископ Ликії, а зватимуть його Миколай. Старий архієрей
розповів зібранню про своє видіння і рушив до храму, а решта
продовжили палку молитву про мудрість Божу.
Настав час ранішнього богослужіння
і святий Миколай прийшов, як завжди, до храму. На порозі його
зупинив старенький священик і спитав: "Як твоє ім'я?" Молодий
чоловік уклонився і відповів: "Миколай". Той узяв його за руку
і привів на зібрання єпископів. А в цей час, попри те, що на
дворі стояла ніч, по всьому місту розійшлася вість про
дивовижне обрання архиєпископа, й багато християн рушили до
храму, аби побачити та привітати обранця Божого. Старший із
єпископів поставив Миколая посеред храму й мовив: "Прийміть,
браття, свого пастиря, що його помазав Святий Дух і йому
доручив керувати вашими душами. Не людське зібрання, а суд
Божий поставив його".
Коли святий дізнався, що його
покликали для того, аби виявити йому таку честь - очолити
Церкву Ликії, то злякався і став просити відпустити його,
мовляв він ще молодий і негідний того. Але єпископи не
погодилися на те, бо знали, яка воля Божа. Незабаром
привидівся святому Миколаю сон, що Сам Спаситель простягає
йому Євангеліє прикрашене золотом і перлами. За кілька днів
молодого священика рукопоклали в сан архиєпископа
Мирлікійської Церкви.
За кілька років почалися страшні
гоніння на християн Римської імперії. Імператор Діоклетіан у
перші роки свого правління навіть симпатизував християнам,
охоче брав їх на службу й до свого двору, поважаючи їхню
сумлінність, чесність і вірність. То ж за кілька років віра
Христова в країні поширилася і зміцніла. Це занепокоїло
багатьох язичницьких жерців і вельмож на чолі з Галерієм,
підступами й наклепами вони відвернули Діоклетіана від
християн при його дворі, а потім переконали його в тому, що
вірні Христові готують змову проти імператора. Так почалися
останні й найлютіші гоніння в історії давньої
Церкви.
Святий Миколай, як і більшість
вірян його пастви, потрапив до темниці. Там він, хоч і сам
терпів голод і страждання, укріпляв у вірі своїх духовних
дітей. Багато з них завершили свій життєвий шлях як мученики.
Проте самого архиєпископа римський намісник не стратив,
справедливо вважаючи, що бачити, як страждають його підопічні,
буде для служителя Божого найбільшою мукою.
311 року імператор Галерій,
картаючись тяжкою хворобою, видав наказ про припинення гонінь
на християн, аби вони молилися до Бога про звільнення від
хвороби свого колишнього мучителя.
Випустили з в'язниці й архиєпископа
Мирликійського. Час гонінь, що подарував Церкві багатьох
святих мучеників, приніс і багато біди. Доводилося
відбудовувати поруйновані вщент храми; відновлювати звичний
порядок богослужінь, порушений понад десятилітнім періодом
підпілля; допускати до покаяння тих, хто виявився слабким у
вірі й через страх страждань зрікся Церкви; давати прихисток
тим, хто за віру був у рабстві на шахтах або галерах. А крім
того, готувати до хрещення сотні новонавернених язичників, що
тільки приходили до віри Христової.
Та знову прийшли гоніння.
Співправитель Костянтина Ликіній, у владі якого був схід
імперії, видав наказ про арешт служителів Церкви та закриття
храмів. І знову опинився в темниці архиєпископ Мирликійський.
Та цього разу час гонінь не був довгим і кривавим. За ним
прийшов час радісного благовістя. 323 року разом зі
звільненням святого Миколая з темниці дістали християни дозвіл
на те, щоб зруйнувати великий храм Афродіти, який багато років
був осередком блуду та розпусти в місті, а також сприяння у
будівництві нових церков і монастирів.
А 325 року рушив святитель Миколай
на Вселенський собор до міста Нікеї, на якому він разом з
іншими єпископами Церкви мали укласти основні постулати віри
Христової, які б відділили істинне сповідання від десятків
єресей, що поширилися на той час. Там, у Нікеї, було укладено
Символ Віри, що його щодня промовляють вірні як молитву й до
сьогодні.
У той час, коли архиєпископ Миколай
був у від'їзді, через неврожай настав голод у Мирах і не знали
люди, де купити хліб. Тоді один купець мав везти зерно на
продаж, він завантажив свій корабель і мав уже відпливати на
ранок. Уночі з'явився йому в сні священик і мовив: "Не пливи
туди, куди збирався, пливи у Мири. Ось тобі платня за хліб", і
простягнув купцеві три золоті злитки. Прокинувшись, торговець
побачив на своїй подушці ті три злитки й наказав скерувати
свій корабель до Ликії. Прибувши в Мири, він віддав зерно
змученим нуждою городянам і навіть відмовився від платні,
сказавши, що йому вже заплатив один священик. Люди попросили
описати того священика й дуже зраділи впізнавши в ньому свого
архиєпископа, що наразі був у від'їзді.
Багато чудес учинив святий Миколай
за роки свого служіння на чолі Церкви Ликії. Він визволяв із
темниці несправедливо засуджених, мирив ворогів, рятував тих,
хто потрапив у скруту, читаючи в людських серцях, стримував
від гріха й навертав на істинний шлях. А його скромність і
смирення, що доповнювали мудрість і посвяту служителя Божого,
привертали до нього людські серця і були за добрий
приклад.
До глибокої старості дожив святий Миколай та до
останнього дня служив людям і Церкві Божій. А по його смерті
тіло святителя лишилося нетлінним. Мешканці Ликії зберігали
шанобливу пам'ять про свого пастиря, і розповіді про його
побожне життя та чудеса ширилися по всьому християнському
світу. Багато чудес звершив святий Миколай і по своїй смерті,
нікому не відмовляючи в молитовному заступництві: рятував на
морі, допомагав стражденним, зцілював хворих, захищав
покривджених, навертав безбожних. Багато століть його мощі, аж
до завоювання Мир сарацинами, зберігалися в цьому місті в
Сіонському катедральному храмі. Аж доки на початку XI
століття, аби не зазнати блюзнірського нечестя від
завойовників, були перенесені до міста Бар, що в
Італії.
* *
*Ужгород www.uzhgorod.ws/
День
Святого Миколая - 15.12.10
Вирішальною
умовою формування духовного світу дитини є цілеспрямована
багатоаспектна та всебічна діяльність у контексті цілісного
самоусвідомлення особистості
Кількість цінностей для приймання
особистістю обмежена, а внутрішній світ дитини своєрідний і
багатий, отже, мета педагогічного впливу полягає в залученні
дитини до тих християнських цінностей, які мають універсальне
гуманістичне значення, абсолютний характер і, що найважливіше
для виховання, - позитивну спрямованість.
Мета:
закріпити знання про
народні традиції святкування Дня Миколая, приказки, прислів'я,
народні ігри та забави, отримані на уроках
читання; розвивати зв'язне мовлення дітей, мислення,
пам'ять; виховувати любов і повагу до народних звичаїв,
традицій, інтерес до минулого України. Обладнання:
ялинка, прикрашена до свята, зоряне небо, місяць, плакат із
назвою свята, стілець для гри «Рибка», тарілки з кашею,
приказки та прислів'я, свічки.
Діти одягнені в
українській національний одяг. Зал прикрашений відповідними
декораціями.
Перший учень. Я люблю веселий
ранок Холоднючої зими. Як на двір, на стіни й
ґанок, І на шлях за ворітьми.
Другий
учень. Упаде на землю промінь, Дим пов'ється з
димарів, На ставку підніме гомін Зграя галок і
граків.
Третій учень. Сніг ясним кришталем
блище, Лютий холод допіка! Сонце вгору плине вище, Та
не гріє здалека. Пісня «Зимовий
вечір».
Ведуча. Ми вже з вами звикли зустрічати
Новий рік з Дідом Морозом і вважаємо, що так було завжди. Тим
часом не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим
Миколаєм, більше знаним у народі як Миколай-чудотворець. У
зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускався на
срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій
накидці, він приходив до кожної хати, розкладав подарунки: чи
то під подушечки, чи в черевички. Не обминав він жодної
дитини.
Миколай-угодник - один з найулюбленіших
народних святих, з іменем якого пов'язана безліч легенд і
переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому
Миколаї свого охоронця й заступника. Миколая шанували в
Україні, уважаючи його покровителем Війська Запорізького. Ще
за життя його називали батьком сиріт, бідних,
знедолених.
Народився він у місті Патарі, що в
Південній Італії, приблизно 280 року. Після смерті батьків
17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив
до Палестини вклонитися святим місцям.
Повернувшись,
він став священиком. Відтоді Миколай допомагав усім, хто
потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок,
запобігав стихійному лиху. Незважаючи на високе становище в
церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв
один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У
грудні 343 р. Миколай помер.
Поховали його в соборному
храмі м. Міри. У 1087 р. мощі святителя були перенесені до м.
Бар. А 9 травня мощі перенесено в церкву Іоанна Предтечі.
Звідси й походить свято весняного Миколая.
Записана
така легенда про Святого Миколая.
«Святий Микола на
небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те що Касіян - за
панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей. Вони, -
каже, - Миколу шанують, почитають, у його ім'я церкви будують,
а мене й не згадують!»
Бог вислухав Касіяна та й каже
до янголів: «Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз
прийшов!».
- Нема його на небі! - кажуть
янголи.
- А де ж він?
- Пішов на Чорне море
людей рятувати!
- Почекай, - каже Бог до Касіяна, -
Микола прийде, тоді поговоримо!
За якийсь час Бог знову
посилає янголів за святим Миколою.
- Нема його, -
кажуть янголи, - на землі від пожежі людей
рятує!
Утретє посилає Бог янголів за святим
Миколаєм.
- Немає його, - кажуть янголи, - він кайдани
розбиває, козаків з неволі визволяє!
Аж за четвертим
разом з'явився Святий Миколай перед Богом. У старій свитині,
мотузком підперезаний, чоботи в болоті й руки у
грязюці.
- Де ти був? - спитав Бог.
А Святий
Миколай йому відповідає:
- Помагав мужикові воза з
багна витягнути!
- Ось бач, - каже Бог до Касіяна, - за
що люди його шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло
робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від
мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть
згадувати двічі на рік».
З того часу народ святкує
Миколая зимою - 19 грудня та весною - 22
травня.
Четвертий учень. В нас сьогодні гарне
свято, Його знають всі малята. Подаруночків їм
досить Миколай Святий приносить.
Ведуча. Чи
чуєте, діти, як грає музика? То до нас спішить Святий Миколай.
Але дорога його далека. Та він прислав до нас своїх
провісників - ангелів.
П'ятий учень. Іде
Святий Миколай. В небі метушня і рух, Янголята працю
мають І несуть йому кожух.
Шостий
учень. Інші лагодять санки, Навантажують
дарунки. Світять край шляху зірки, Шлють на землю
поцілунки.
Сьомий учень. Пара коників
летить, Креше іскри підківками. Сяє сріблом,
мерехтить Шлях, засіяний зірками.
Восьмий
учень. Дітвора ж гуде, як рій, Жде на гостя
нетерпляче: Хто був чемний - той радій, Хто ж нечемний
був - хай плаче.
«Хлопчик Миколай»
Зимовий
Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених,
землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував
дітей.
Ось як він допоміг одному хлопчику, який щодня
молився. Якось перед всесвітнім потопом Миколай зустрів
дитинча, яке било поклони та приказувало:
- Це тобі,
Боже, а це мені, Боже!
- Що це ти, синку, робиш? -
запитав святий Миколай.
- Богу молюся...
- А які
ще молитви знаєш?
- Жодних, нікому було вчити.
-
Гаразд, це не біда, - погладив хлопчачу голівку бородатий
дідусь, - аби щиро й від душі, то і ця молитва тебе спасе від
потопу. Ти не потонеш у воді! - І пішов геть.
За кілька
днів земля покрилася водою, тільки одна гора лишилася не
затопленою. Побачив її хлопчик і пішов поверх океану.
«Миколай і звірі»
Миколай, крім
того, опікувався й дикими звірятами. Одна з легенд, записана
на Черкащині, оповідає:
«Один чоловік їхав лісом і
захопила його ніч. Мусив ночувати, випряг він воли, дав сіна.
Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче
збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці,
ведмеді... таке назбігалося - страх глянути! Сидить заєць
поруч із вовком і не боїться його. «Що воно за дивовижа», -
думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він
пильніше придивився й побачив: сидить поміж тією звіриною
святий Миколай - старий сивий чоловік. Сидить і щось тим
звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха».
«Обряд показників»
На Миколая
припадає й обряд показників. Ним був переважно господар.
Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до
хліва, казав тваринам:
- Дай, Боже, добрий день, робися
худібонька здорова, а й я з тобою ще зі своєю жоною і
діточками! - І заходив до хати як перший відвідувач оселі на
святого Чудотворця.
Із цим днем пов'язаний і обряд
пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться: чому так нема,
як було давно, а з первовіку Святим Миколаєм пива не
варять...
Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони
наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не
варять, а й не ще знають про давню традицію наших пращурів.
Між тим в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька
днів поспіль гучно святкували з «пивом» (мається на увазі
медоваріння), селяни скликали гостей, святкували, а по обіді,
запрягши в сани коней, їздили довкола села, «бо ж треба знати,
чи слизький сніг цього року випав». Недарма в одній з оповідок
мовиться: «Микола бородою трусе - дорогу стеле».
Під цю
пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено
припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, а
і з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг
віддати до цього дня позичку, казали: «Коли ти мені не віддаси
до Миколая, то вже не віддаси ніколи».
Пісня «Святий
Миколай». Звучить музика. З'являється
чортик.
Чорт (співає). Родом я із пекла, З
різками гнучкими, Мушу чемних цих діток Поробити
злими.
Чорт звертається до дітей.
Моє чортяче
шануваннячко, любі чортята і чортички, гайда зі мною до
пекла.
Хлопчики. Нікуди ми з тобою не
підемо!
Чорт (до дівчаток). А ви
підете?
Дівчатка. Ні, не
підемо.
Дівчинка. Іди собі до своїх. А ми тебе
не знали і знати не хочемо.
Чорт. Не біда, ми
познайомимось, Розкажу вам по порядку - Я маленьке
дияволятко, І диявол в мене татко, Мати -
дияволиха, Наробити можем
лиха.
Дівчатка. Наші хлопці - ледацюги, Не
вміють робити, Тільки хочуть біля печі Свої боки
гріти.
Хлопці. А дівчата цілий рік Мелють
язиками, А щоб мамі помагати - В них часу не
стане.
Діти грають у «Сніжки».
Чортик
(радісно). Посварив, посварив, Кулі вже літають, І
дарунки у дітей Всі попропадають.
Забирає подарунки
та зникає.
Ведуча. Діти, що будемо робити? Треба
подарунки повернути. Адже на них чекають усі
діти.
З'являється Ангел.
Ангел. Щоби
повернути подарунки, ви повинні пройти випробування. Довести,
що ви розумні, знаєте народні прислів'я, ігри.
1.
«Котофей», українська народна гра.
2. «Хто швидше кашу
з'їсть».
3. Конкурс на кращого знавця українських
прислів'їв.
Дев'ятий учень. Коли святий
Микола З небес на землю йде, То кожний дім і
школа, Мов вулик бджіл, гуде.
Про святкування дітьми
У всьому
світі відомий знаменитий Санта Клаус, який обдаровує дітвору
багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід
Мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій національний
патрон дитячих розваг, котрий і дотепер живе на Галичині. Його
прообразом є святий Миколай. Здавна на Прикарпатті та й у
Карпатах урочисто готувалися до цього свята. Особливо чекали
його діти. Увечері хтось найповажніший у родині, переважно
дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (на зразок
Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які заздалегідь
готували батьки, знаючи вподобання кожного з
дітлахів.
Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай
згадував усе те добро, що зробив протягом року малюк. До
чемних діток була спеціальна приповідка:
Мамусиній
господині, Що порядок любить все, Даруночки несу
нині, Бо дитина на них жде, Ой, голубко, моя
крале, Слухай маму все свою - То не тільки книжку й
Лялю, А й цукерок принесу!
Натомість нечемній дитині
читався інший вірш:
Ти, дитино моя мила, Маєш тут,
що заслужила, - Я до тебе загостив І дарунок тут
лишив: Що не слухала ти тата, Ані мами, ані
брата, Тому різку, як той гай, Дає святий
Миколай!
Діти свято вірили в існування доброго
захисника й намагались не гнівити «діда Миколая, який знає про
все». Це був вельми дієвий виховний момент.
Крім того,
у школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою
особою був святий Миколай. Поруч із ним неодмінно сусідив
в'юнкий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що
вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними.
Але такі вистави завжди закінчувались тим, що добрий Миколай
дарував дітям подарунки.
Десятий учень. Коли
замерзла річка, І став біленький гай, Зійшов у темну
нічку На землю Миколай.
Одинадцятий
учень. Миколай святий у шапці І у теплім
кожушку, Принесе усім гостинці У чарівному
мішку.
Дванадцятий учень. В небесах, де зорі
ясні, Там, де місяць ходить красний, Сонце так яскраво
сяє, Миколай там поживає.
Тринадцятий
учень. Святий та добрий Миколай, До нас у школу
завітай, На нас, маленьких, подивися І подарунків всім
нам дай.
Чотирнадцятий учень. Святий отче
Миколай! Мою хату не минай, Подаруй мені потіху І
торбину, повну сміху, І здоров'я для родини, Красну долю
для Вкраїни! Пісня «Молитва до
Миколая».
П'ятнадцятий учень. Там дітвора
чекає На срібних янголят, Що із доріг безкраїх На
землю загостять.
Шістнадцятий учень. А на
санках - дарунки! Ах, як багато їх! Для Сашка і для
Даринки, Для всіх, для всіх, для
всіх!
Сімнадцятий учень. А тим, що
пустували, То чортик в темний кут На пам'ятку
поставить Гнучкий з лозини прут.
Вісімнадцятий
учень. День Святого Миколая Взимку всіх завжди
вітає. Пропонує справжнє свято Снігом й сонцем
привітати. Він планує все згадати, Щоб зручніше
вибирати Подарунки для маляти.
Дев'ятнадцятий
учень. Нині Святий Миколай В український піде
край, Всім, хто чемний був весь час, Він даруночки
роздасть. Тут цукерки, шоколадки, І тістечка, і
помадки, Для дівчаток лялечки, А для хлопців
шабельки.
Двадцятий учень. Ти сьогодні швидше
спать лягай, Бо приїде в гості Миколай. Бачиш - перша
зіронька горить, То вже Миколай до нас
спішить.
Двадцять перший учень. Святий Отче
Миколаю, Щиро ми тебе благаєм, Сповни нині наші
просьби, Що на думці ми їх маєм. Звели дітям подарунки
подати. В надії будемо тебе
чекати.
Миколай. Я прибув до вас
сьогодні З сонячного раю, З неба вам привіт приношу І
благословляю. Всі моліться щиро Богу І батьків
шануйте, Всі старанно ви учіться Й надто не
пустуйте. Всіх дітей, що добрі, щирі, З празником
вітаю, І для кожної дитини Я дарунки
маю.
Ведуча. Настав час і нам прощатися, А
ви один за одного подбайте, Добро і ласку іншим дайте, І
вам сторицею воздасться, Творіть для інших тільки
щастя. Щоб і в наступний мирний рік Вам був приємний
медяник.
* *
*Автор: Л. Шутун Стаття журналу "Відкритий урок:
розробки, технології,
досвід" http://osvita.ua/
«Природа – не стаканчик для одноразового
використання» - 15.12.10
Екологічний стан нашої Планети викликає дедалі більше
занепокоєння. Нові температурні рекорди, широкомасштабні
лісові пожежі, затяжні дощі та катастрофічні повені, – все це
лише деякі з довгого переліку симптомів важкого захворювання
планети, яке науковці називають екологічною кризою.
Пошкодження природного довкілля стало настільки вагомим, що
вже сьогодні становить реальну загрозу для здоров’я та життя
людей. Для вирішення цих проблем доконечними є спільні зусилля
всіх учасників суспільного процесу. У цьому Церква також не
залишається осторонь.
На початку вересня відбулося
«зелене паломництво» Ради Єпископських Конферецій Європи
(CCEE), у якому взяло участь близько п’ятдесяти єпископів та
представників екологічних комісій Католицької Церкви з різних
країн. Метою цього заходу було пригадати усім мешканцям
континенту, що піклування про добро Божого створіння – природи
– належить до основоположних християнських обов’язків. Настав
час говорити про це відверто, відкрито й на усіх рівнях. До
цього спонукає саме життя, стан нашого довкілля, яке з кожним
роком вибухає усе новими екологічними і техногенними
катастрофами. А причина цього – надмірне втручання людини у
природу, у той порядок речей, який сотворив Бог, однак сучасна
людина виглядає, що забула про це. Церква вправі
нагадати…
Представником від України на цьому поважному
екологічному зібранні був професор морального богослов’я
Івано-Франківської теологічної академії, керівник бюро з
питань екології УГКЦ доктор Володимир Шеремета.
–
Пане професоре, як виглядав цей захід? На чому особливо
наголошували представники Європейських Церков?
–
Наше екологічне паломництво під назвою «Надія для створіння»
тривало п’ять днів і розпочалось у базиліці угорського міста
Естергом, а закінчилося молитвою за збереження світу, що
створив Бог, у духовній святині Маріацель в Австрії. Особливу
увагу в конференційній частині заходу зосередили на таких двох
актуальних проблемам: забрудненню води і питанню екологічно
відповідального енергозабезпечення. Однак основний акцент був
поставлений на тому, щоб домогтися екологічного навернення в
свідомості і в серці людей. Делегати форуму наголошували на
важливому значенні «спадку цінностей, які випливають з
біблійної, святоотцівської та богословської традицій, що
закорінені у людському розумі і запропоновані людству через
Соціальну доктрину Католицької Церкви». Наголошували на
важливості спільної молитви, співпраці з іншими християнськими
Церквами задля покращення стану довкілля. Доброю нагодою для
цього є долучення до екуменічної ініціативи «час створіння» –
спільної молитви, яка триває від 1 вересня до 4 жовтня, і в
якій уже беруть участь багато Церков різних традицій. Це час
молитви в цьому наміренні і час різних природоохоронних
акцій.
– Як Ви вважаєте: що треба нагадати сучасній
людині, говорячи про використання природних багатств? Що каже
про це Біблія?
– Принципову відповідь на це питання
дає Святе Письмо, яке уже на перших сторінках повідомляє про
особливе екологічне покликання людини, яке полягає в тому, щоб
«порати і доглядати» (Бут. 2, 15) світ, який створив Бог.
Зрозуміло, що біблійне уповноваження «доглядати» аж ніяк не
може означати надання «ліцензії» на хижацьку експлуатацію
навколишнього середовища та його перетворення на пустелю чи на
сміттєзвалище, але вимагає великої відповідальності щодо
природних благ, які дарував Бог. Людина покликана ставитися до
довкілля по-божому, тобто з Божою мудрістю та любов’ю,
пам’ятаючи, що кожна істота та світ природи загалом є витвором
Божої премудрості. Більше того, ми, християни, маємо
трактувати довкілля як місце Божої присутності, як Божий храм.
У цьому сенсі зловикористання Божих дарів природи та
пошкодження довкілля є гріховним актом
святотатства.
– До якої заповіді можна підвести
бережне ставлення до довкілля? Не всі люди знають, що треба
сповідатися, якщо хтось насмітив у лісі…
– Справді,
сьогодні ще не усі люди усвідомлюють, що безвідповідальне,
шкідливе ставлення до довкілля належить до гріха. Але про це
чітко навчає Церква, уряд Церкви. Екологічний гріх чи гріх
руйнування природи – це є гріх найвищої категорії важкості.
Його відносять до гріхів, які кличуть про помсту до неба і
ставлять в один ряд з таким гріхом як навмисне
чоловіковбивство. Це є гріх проти п’ятої заповіді. Руйнуючи і
забруднюючи довкілля, людина вбиває саму себе, бо вона є
невід’ємною складовою цілісного організму Божого створіння.
Забруднюючи повітря, вона потім ним дихає. Забруднює воду –
потім її п’є, забруднює землю – потім споживає забруднені
продукти. Людина сама шкодить своєму здоров’ю, загрожує своєму
життю та життю інших людей, а це є гріх проти п’ятої Божої
заповіді. Цей гріх також можна вважати гріхом проти сьомої
заповіді “Не вкради”. Природа – не пластиковий стаканчик для
одноразового використання. Вона дана усім людям і майбутньому
поколінню також. Ми маємо нею відповідально користуватися і в
доброму стані передати майбутнім поколінням. Якщо ж її знищимо
– вчинимо акт крадіжки. Це усе потрібно добре переосмислити,
зрозуміти. Вже сьогодні через брак ресурсів виникають воєнні
конфлікти. Багато людей через природні катаклізми втрачають
засоби, потрібні для життя, і стають кліматичними біженцями.
Якщо ми не зупинимо хижацьке використання природних ресурсів,
руйнування самої природи, ці явища будуть
прогресувати.
– Сьогодні особливо актуальним є питання:
наскільки глибоко можна втручатися людині у природні процеси?
Завдяки науково-технічному прогресові людина стала доволі
розумною, може самостійно виводити нові види рослин, клонувати
тварин і навіть людей, не кажу вже про зміни течій рік і тому
подібне…
– Якщо взяти до уваги, що світ, в якому ми
живемо, є спільним природним (Божим) домом, то звісно, що цей
дім треба підтримувати в порядку, в чистоті, а також
відновлювати, якщо попередньо завдали шкоди. Однак, коли
людина ставить себе на місце Бога-Творця, кардинально міняючи
архітектуру природи, то це може мати згубні наслідки. Церква
навчає, що так ми викликаємо повстання природи і наражаємо
себе на смертельну небезпеку.
Християнська етика є
теоцентричною, тобто Бог є в центрі Всесвіту. Згідно з цією
доктриною, все, що існує, – це Боже створіння, яке має
внутрішню цінність, і за своє ставлення до довкілля потрібно
буде скласти звіт перед нашим спільним Творцем. Учительський
Уряд Церкви не подає чіткої та диференційованої програми для
проведення наукових дослідів, але радше подає загальні етичні
принципи. Одним із перших є: «Не нашкодь!»
– І
конкретне запитання: як по-християнськи можна вирішити
проблему бездомних тварин? Зараз їх масово стерилізують. Чи
можна це робити?
– Стерилізацію безпритульних
тварин оправдовують як «менше зло» чи засіб гарантування
безпеки людей. Однак з християнського погляду і загалом
гуманніше було б забезпечити їх відповідними притулками, як це
є у багатьох країнах Європи. Але, зрештою, для ефективного
вирішення будь-якої проблеми треба шукати і усувати її
причини. У цьому сенсі треба дати відповідь на питання: а
звідки беруться безпритульні тварини? І, відповідно,
насамперед намагатися боротися з тим, щоб люди не залишали
тварин без нагляду.
– Останніми роками у
супермаркетах появляється усе більше «штучних» продуктів,
вирощених за інтенсивними технологіями, з додаванням смакових
добавок, барвників, засобів для довготривалого збереження.
Люди це споживають і все більше хворіють. Що Церква може
сьогодні сказати цим підприємцям аграрного бізнесу, які
думають тільки про власні прибутки, а не про здоров’я
людей?
– Церква закликає всіх людей до
відповідального життя перед Богом та ближніми. Цей заклик
стосується кожної людини у всіх сферах її життя та діяльності.
Насамперед кожен має піклуватися про своє здорове харчування,
і перед покупкою продукту перевірити, чи не містить він
шкідливих для організму добавок, наприклад, канцерогенних
консервантів, вміст яких обов’язково має бути зазначений на
упакуванні. З іншого боку, важкою провиною проти здоров’я та
життя є пропонувати споживачам отруту в харчах.
Тут
повинні відповідально поводитися як споживачі, так і ті, хто
щось пропонує. Багато підприємців справді такими нечесними
методами роблять свій бізнес. Я як фахівець зі сфери етики
можу сказати таке: потрібно відповідально ставитися до того,
що пропонують чи в аптеці, чи в супермаркеті. Щоб собі не
нашкодити, треба мати певні знання щодо шкідливості речей, а
особливо продуктів чи харчових добавок, які нам пропонують до
споживання. Багато з них негативно впливають на наше здоров’я,
викликають онкологічні захворювання, алергії. Також дуже
уважно треба читати написи на упаковці і не купувати отрути
для себе і своїх близьких. Це – вихід у тій ситуації, коли
контрольні органи не спрацьовують, коли немає відповідальності
виробників (а це передусім їхня відповідальність). Вони б не
мали пропонувати такого, що шкодить здоров’ю людей, виходячи
зі згаданого вище принципу «не нашкодь!».
У цьому
контексті можу сказати, що наше бюро з питань екології рік
тому випустило спеціальний посібник – «Екологічний
дороговказ». Там є 22 теми як людина може відповідально
ставитися до довкілля, є поради, таблиці шкідливих добавок, з
якими треба бути обережними, бо серед них є надзвичайно
отруйні. Церква не має влади – вона не може контролювати
виробників, карати їх. Це – компетенція держави, а Церква
навчає певних принципів і пропонує інформацію, над якою
потрібно задуматись і взяти до уваги під час прийняття
особистих повсякденних рішень.
– Чи загрожує людству
продовольча криза? Її вже пророкують – через 20 років. Як
вирішити цю проблему чи радше їй запобігти?
–
Унаслідок безвідповідального господарювання людини площа
плідної землі зменшується кожного року на 6 мільйонів
гектарів. Якщо подібні темпи деградації землі продовжаться і
надалі, то, за прогнозами ООН, людство вже до половини 21
століття може втратити 1/3 ґрунту від площі, якою володіло ще
у 70-х роках двадцятого століття. Звісно, що за таких обставин
продовольча криза стане глобальною проблемою для мільярдів
людей та поставить під питання всесвітню безпеку.
Якщо
ми будемо ставитись до землі не як хижаки та нещадні
експлуататори, які бажають отримати якнайбільший зиск, до того
ж якнайшвидше та будь-якою ціною, але як добрі господарі, тоді
і земля віддячить нам за це щедрими плодами. Треба не
допустити до цього, намагатися усунути причини. Екологічна
проблема, тобто і продовольча криза – це щось подібне до
хвороби: краще цьому запобігти, ніж лікувати. Треба
мобілізувати всі зусилля, бережливо ставитися до землі, а не
втрачати мільйони гектарів через нашу безгосподарність та
потяг до наживи окремих людей. Відновлення землі – це
надзвичайно тривалий, трудомісткий процес і фінансово
затратний. Тут потрібні і зусилля держави, і розуміння людей,
що жити на планеті треба відповідально у стосунках з ближніми,
суспільством, майбутніми поколіннями і насамперед зі Творцем –
Богом.
* *
*Розмовляла Олеся
Пастернак "Духовність" www.dukhovnist.in.ua/
«Не виконуємо
споживацьких замовлень, а даруємо дітям свято» -
15.12.10
У Львівському палаці
мистецтв у рамках благодійної акції «Миколай про тебе не
забуде» урочисто відкрилася Фабрика святого
Миколая. Сюди звезли подарунки з 37 шкіл міста, які зібрали
школярі для потребуючих дітей, а також з вищих навчальних
закладів, парафій та супермаркетів. Їх рахують, сортують та
запаковують волонтери. 18 та 19 грудня вони рознесуть ці
подарунки по домівках адресатів.
На Фабриці святого
Миколая яблуку ніде впасти – школярі та студенти, одягнені у
червоні шапочки Санта Клаусів, зайняті роботою. Кожен отримав
список адрес, куди має завітати, і дізнався вік дітей, які там
живуть. Потрібно підібрати відповідні подарунки. Їх – гори. Це
– іграшки, книжки, канцелярське приладдя, солодощі, одяг. Є й
люди, закріплені за певними відділами: прийому речей, видачі
адрес, перевірки якості подарунків.
Як розповіла
кореспонденту «ВЗ» студентка ЛНУ «Львівська політехніка»
Галина Левчук, яка уже кілька років допомагає святому Миколаю,
у її обов’язки входить перевіряти вміст пакетів, які зібрали
волонтери, – чи туди покладено речей, чи відповідають віку
дітей (акція «Миколай про тебе не забуде» у Львові проходить
вже вдесяте. – Авт.).
«Цього року подарунки отримають
3600 дітей із малозабезпечених сімей, – каже вона. –
Волонтерів, які беруть участь в акції, – 700 (на сто більше,
ніж минулоріч). У п’ятницю подарунки звезли на Фабрику, і у
найближчі кілька днів тут кипітиме
робота».
Десятикласниця Аня, яка навчається у СШ №31,
про благочинну акцію дізналася у школі. З класу Ані десять
учнів зголосилися працювати волонтерами! Кажуть, така робота
приносить задоволення.
«Два тижні тому наша школа
отримала листа від Фабрики святого Миколая, у якому була
пропозиція долучитися до акції «Миколай про тебе не забуде», –
розповідає вчитель СШ №30 Алла Штай. – Зібрали учнівський
парламент і цього листа зачитали. Діти виявили бажання
допомогти потребуючим ровесникам і почали зносити в школу все,
що могли. Найбільше вдалося зібрати канцелярського приладдя і
книг. Сьогодні разом із членами учнівського парламенту,
незважаючи на карантин, ми ці подарунки привезли».
Крім речей, які зібрали школярі та студенти, у пакунки
для потребуючих дітлахів волонтери кладуть вітальні листівки,
різноманітні витинанки, ялинкові прикраси та інші предмети
новорічного декору, виготовлені добровольцями у Канцелярії
святого Миколая, яка відкрилася в Українському католицькому
університеті минулого тижня. Керували процесом студенти
художніх навчальних закладів міста. Організатори цієї акції –
Академія української молоді, об’єднання «Добра ініціатива»,
УКУ та Львівська міська рада.
«Цьогорічна акція
«Миколай про тебе не забуде» особлива тим, що проходить в
одинадцяти містах України, – каже її організатор Олена Яремко.
– Подарунки отримають майже десять тисяч дітлахів, святому
Миколаю допомагатимуть дві тисячі волонтерів. 18 грудня
Львовом курсуватиме автобус №5, де вони вручатимуть пасажирам
вітальні листівки та цукерки. Наступного дня волонтерів у
червоних шапочках Санта Клаусів та з дзвіночками можна буде
зустріти у всіх районах міста – вітатимуть людей зі святом.
Акцію «Миколай про тебе не забуде» підтримує Асоціація
автоперевізників, тож їздити містом вони будуть
безкоштовно».
Олена Яремко каже, що організатори акції
не працюють з дитячими листами. Це – принципова позиція. «Ми
не виконуємо споживацькі замовлення, а нагадуємо про свято,
даруємо людям радість, приходимо до тих, до кого не приходить
ніхто», – зазначає вона.
Якщо хтось виявив бажання
допомогти потребуючим дітям, ще не пізно. Іграшки,
канцелярське приладдя, солодощі, книжки та одяг можна
приносити на Фабрику святого Миколая (вул. Коперника, 17).
Вона працює щодня з 10.00 до 19.00. Якщо хтось може допомогти
пальним або має можливість возити по місту помічників святого
Миколая, організатори акції просять зголошуватись за
телефоном: 247-29-09.
* *
*Олеся
ПАСТЕРНАК www.wz.lviv.ua/
У Львові
розпочинає роботу "Фабрика святого Миколая" -
14.12.10
Близько 700
помічників святого Миколая від сьогодні розпочинають пакувати
подарунки на адреси потребуючих дітей Львова. Помічники
запрошують мешканців приносити іграшки, солодощі, канцелярські
речі та дитячі книжки.
Фабрика працюватиме до 17 грудня у Львівському палаці мистецтв
в рамках проведення благочинної акції "Миколай про тебе не
забуде".
– На Фабриці Миколая творяться справжні
чудеса! Впродовж тижня тут працюватиме близько 700 волонтерів
– старшокласників і студентів. Усі вони, не зважаючи на
залікову та екзаменаційну сесію, безкорисливо присвячують свій
час для того, аби допомогти Святому Миколаю прийти
безпосередньо до домівок дітей, - розповіла Олена ЯРЕМКО,
організатор "Фабрики святого Миколая".
На Фабриці є
такі відділи: прийому речей, видачі адрес, сортування речей,
пакування подарунків, перевірки якості спакованих подарунків.
– Волонтери працюють дуже інтенсивно, адже до Дня
Святого Миколая залишилися лічені дні, і від усіх нас залежить
чи віра у диво та добро не згасне у серцях потребуючих дітей
нашого міста, - додала вона.
Іграшки, солодощі,
канцелярські речі, дитячі книжки можна приносити до 17 грудня
на Фабрику Святого Миколая, яка працюватиме в приміщенні
Львівського Палацу Мистецтв за адресою вул. Коперника, 17 (з
10.00 до 19.00 год).
* *
*Медіастар www.mediastar.net.ua
ДОЯРКА, ЯКА ГРАЄ
НА ФОРТЕПІАНО - 14.12.10
Нещодавно за багаторічну сумлінну працю та вагомі
виробничі здобутки трудівницю з Луцького району - доярку СГПП
«Рать» Ларису Палашевську (на фото), яка за десять місяців
цього року надоїла найбільше молока від однієї корови - 6702
кілограми, відзначено високою державною нагородою. Її
кандидатуру було рекомендовано зборами трудового колективу,
який очолює Віктор Шумський. А високу нагороду - Орден княгині
Ольги III ступеня - жінка отримала з рук прем'єр-міністра
України Миколи Азарова з нагоди Дня працівників сільського
господарства. Нещодавно випала нагода порозмовляти з
Ларисою Анатоліївною про її життя і працю
- Ви ж
не одразу стали дояркою?
- Не одразу і досить
несподівано, адже я спершу працювала в Луцьку. Здобула музичну
освіту, грала на фортепіано. Довелося попрацювати й у
військовій частині. Згодом за сімейними обставинами
повернулася в рідне село, в Ратнів, і пішла працювати в
місцеве господарство дояркою.
- Що вам у цій роботі
найбільше подобається?
- Дуже люблю тварин, зокрема
корів. Кожна з них, як і людина, має свій характер. Навіть
мама моя ще колись розповідала, що є «м'яка» корова і
«тверда»: одну легше видоїти, другу - значно важче. І хоч нині
цей процес механізовано, але це треба враховувати.
-
Коли у вас розпочинається робочий день?
- Взагалі,
перше доїння - о 5-ій ранку. Але я приходжу раніше, бо спершу
треба води принести, корів помити, а тоді вже братися до
справи. Якщо все добре, то о 8.45 я вже вдома. А потім - в
обід і ввечері - знову на робочому місці.
- А
особисто ви любите молоко?
- Ви знаєте, не люблю і
навіть не пробую. Тільки мій менший син його залюбки п'є.
Фактично заради нього й тримала корову, але місяць тому
продала. Взагалі ж, при бажанні у нашому господарстві можна
недорого виписати молоко.
- Сподівалися ви, що
отримаєте за свою працю таку високу нагороду?
-
Якщо відверто, не сподівалася. Та й ніколи до цього не
прагнула, я не з тих, хто намагається виділитись, навіть у
школі завжди сиділа на задній парті. Наш директор і так нас
завжди заохочує - преміює, цінні подарунки вручає.
-
А ви, взагалі,прагнете добитися високого результату чи просто
робота вам до душі?
- Намагаюся чесно й сумлінно
трудитися. Тоді й виробничі показники прийдуть. На жаль, після
отримання ордена довелося стикнутися із людською заздрістю,
але ставлюся до цього спокійно. У добрі багато друзів, а
справжні пізнаються тільки в біді.
Ось на таких
жінках, як Лариса Палашевська, - скромних і працьовитих -
тримається не тільки СГПП «Рать», а й увесь наш
світ.
* *
*Світлана ЗОЗУЛЯ НЕЗАЛЕЖНА
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА "ВОЛИНЬ",
Луцьк www.volyn.com.ua/
Альтернативна
енергетика як драйвер зростання для України -
14.12.10
У минулому році альтернативна енергетика
стала одним з напрямків, що найбільш стрімко розвиваються у
світовій економіці. 60% від нових встановлених потужностей у
Європі і 50% - у США припали на частку поновлюваних джерел
енергії. Інвестиції в галузь в світі становили $ 162 млрд., а
кількість зайнятого населення в секторі «чистої» енергії - 3
млн. чоловік. За підсумками 2010 року і ці рекордні показники
цілком можуть потьмяніти: у деяких країнах прогнозоване
зростання очікується на рівні 40-50% як у обсягах інвестицій,
так і в кількості встановлених потужностей. Україна,
незважаючи на свій величезний потенціал, не готова похвалитися
такими перспективами.
Держава в поміч Основною причиною
стрімкого зростання сектору альтернативної енергетики фахівці
називають державну підтримку. Більшість країн розуміє
важливість цього питання. За даними аналітиків Міжнародного
енергетичного агентства, оприлюдненими в дослідженні World
Energy Outlook 2010, до 2035 року інвестиції в альтернативну
енергетику складуть близько $ 5,7 трлн. У світовому
енергобалансі поновлювані джерела вже займають частку в 5% і
це зростання прискорюється. Експерти МЕА відзначають, що чим
дорожчими будуть ставати традиційні енергоресурси, тим більше
значення для розвитку «чистої» енергетики буде мати державна
підтримка. Від неї залежить не стільки сам факт використання
поновлюваного потенціалу, скільки швидкість переходу світу на
новий рівень розвитку. «Ми оцінюємо вкладення урядів у
розвиток альтернативної енергетики в 2009 році в $ 57 млрд. З
яких $ 37 млрд. - це виробництво електроенергії і $ 20 млрд. -
підтримка біопалива. До 2035 році загальний обсяг щорічної
держпідтримки «чистої» енергії зросте до $ 205 млрд. і досягне
0,17% глобального ВВП», - сказано в звіті.
Для України
енерговиробництво саме з поновлюваних джерел могло б стати
тією самою точкою зростання і драйвером ВВП. По-перше, нові
технології завжди дають підвищений рівень доданої вартості.
По-друге, «зелений» тариф, який діє до 2030 року, є
привабливим стимулом для інвестицій, у тому числі й іноземних.
По-третє, правильно позиційована і політично підтримана ідея
енергетичної незалежності від Росії могла б підігнати перехід
на альтернативні джерела енергоресурсів цілих регіонів. Втім,
якщо навіть Європа, яка розвиває поновлюваний сектор
десятиліттями, не може обійтися без державного субсидування
для цієї галузі, Україні навіть не варто думати про можливість
швидкого росту в цьому секторі без ефективних урядових
інвестицій. «Ми розуміємо, що навіть якщо фактичне дотування
виробників енергії з поновлюваних джерел закінчиться, заслуга
держави буде в тому, що вона дає бізнесу можливість стати на
ноги», - говорить один із співавторів «зеленого» тарифу,
народний депутат Олег Зарубінський.
Дивитись
далі>>>
* *
*Іван
Зеленів, "UNIAN.NET" www.unian.net/ukr/
Обережно! Ви
купуєте для дитини... -
13.12.10
Шановний
добродію! Прочитайте, а далі – чиніть так, як звелить
серце!
Усе краще дітям. До цього прагнуть батьки, це
декларує держава, під таким гаслом працюють виробники. Часи
дефіциту минули, зараз полиці українських магазинів тріщать
від кількості і різноманіття товарів для дітей. Здавалося б,
будь-який, навіть найвимогливіший покупець може задовольнити
свої запити. Але, на жаль, продукція для наших малюків далеко
не найвищої якості, а багато що з представлених на ринку
товарів несе відверту загрозу їх здоров`ю. І навіть чинник
ціни не може допомогти у виборі...
Удень з
вогнем...
Більшість батьків, купуючи товари для
свого чада, покладаються на дві речі – ціна і привабливість.
Наприклад, як відзначає киянин Андрій, батько півторарічного
сина, «якщо не можу визначити, що краще - беру те, що дорожче.
Для іграшок важлива краса, для харчування - склад». Тим часом,
фахівці не рекомендують покладатися виключно на вартість –
зараз фальсифікатори не гидують дорогим оформленням навіть
неякісної продукції. Що ж до складу, то і з ним проблеми.
Контролюючі органи ніяк не можуть навести лад на ринку,
етикетки часто не дають повної і достовірної інформації про
продукт. Можливо, тому в усесвітній павутині такі популярні
форуми, де споживачі можуть обговорити якість, скажімо, сирка
і підгузків, а також поділитися корисними порадами.
Не
довіряючи вітчизняному контролю виробників, багато хто при
нагоді купує товари за кордоном, де безпека дотримується
незрівнянно вище. «Половина речей куплена або за кордоном
(окремий «пункт» при поїздці куди-небудь), або замовлена в
зарубіжних інтернет-магазинах з доставкою поштою», -
розповідає Андрій, додаючи, що в Європі дитяче харчування і
«дріб’язок» коштує приблизно стільки ж, як і в Україні, а
одяг, взуття й іграшки - раза в 2-3 дешевше.
Батьки,
вибираючи місце для покупок, зазвичай відмовляються від так
званого базарного способу, віддають перевагу крупним
супермаркетам. Але доведеться засмутити – перевірки показали,
що якість товару, як на ринку, так і в магазині практично не
відрізняється. Тобто, контроль мереж не виправдовує очікувань
споживача.
Що, в чому і скільки...
Розібратися в тому, як захистити свою дитину від
небажаних сюрпризів виробників допоможуть результати
дослідження Всеукраїнського державного науково-виробничого
центру стандартизації, метрології, сертифікації і захисту прав
споживачів . На жаль, їх не можна назвати
обнадійливими...
Почнемо по порядку. Як і минулого
року, проблемною залишається якість згущеного молока: з
перевірених взірців тільки один на 100% складався з молочного
жиру, у решті випадків склад пальмових олій досягає 90%.
«Картина мало в чому змінилася – як були основні
фальсифікатори, так вони і залишилися, хоч були перевірки,
штрафні санкції. Але того прибутку, який вони одержують від
фальсифікації, напевно, вистачає і на штрафні санкції, і на
інші витрати», - відзначає начальник Науково-дослідного
центру випробувань продукції «Укрметртестстандарту» Володимир
Семенович.
Як пояснюють фахівці, пальмова олія має
жовтуватий колір, а «умільці», щоб досягти необхідного
зовнішнього вигляду продукції, додають до неї двоокис титану,
так звані титанові білила, які не можуть входити до складу
харчових продуктів, а їх наявність – грубе порушення
технології.
Перевірили і напої, зокрема
гранатовий сік, який вважається суперкорисним для
організму. Одним з найбільших його постачальників в Україну є
Азербайджан. Як пояснив В.Семенович, всі фрукти містять
природні антоціани, але у кожного з них вони мають свій
специфічний вигляд. За їх умістом й ідентифікацією і
визначають, чи є рідина соком. У результаті перевірок
встановлено, що 90% гранатового соку - фальсифікат. «Це суміш
води, барвників, консервантів і ароматизаторів. Більшість
азербайджанських соків взагалі не містить природних
антоціанів», - підкреслив він.
А зараз про
цукати. З ними теж велика проблема. «Перевіряли,
знімали з реалізації, але все, як у приказці – «А Васька
слухає та їсть». На ринку, в магазинах і супермаркетах маса
цієї продукції», - нарікає В.Семенович. За його словами, даний
продукт містить синтетичні барвники, від використання яких має
намір відмовитися сьогодні міжнародна спільнота. «Учені
провели випробування синтетичних барвників і виявили, що вони
негативно впливають на дітей, викликаючи у них
гіперактивність. Тому в ЄС поставлене питання про їх
заборону», - відзначив експерт.
Та все ж, повернімося
до молочних продуктів, які для малюків є основним
харчуванням. Як кажуть, пийте діти молоко – будете...
«Минулого року якістю молочних продуктів займалася
прокуратура, було розпорядження прокуратури Києва заборонити
реалізацію неякісної продукції, яку ми перевірили, і вилучити
її», - але, розповідає В.Семенович, основний фальсифікатор
продовжує виробляти «смакоту», замінюючи молочну сировину
пальмовою олією, використовуючи величезну кількість
консервантів і т.д. При цьому деякі «кулібіни» вказують на
упаковці відсутність консервантів у принципі, хоча фахівці
підкреслюють – кисломолочні продукти не можуть бути без них,
оскільки в цих складових міститься бензойна кислота, яка
утворюється в процесі ферментації і є консервантом природного
походження.
Також фахівці застерігають від придбання
солодких газованих напоїв, які містять підсолоджувачі –
добавку, яка нічим не поступається синтетичним
барвникам.
У цукерках і вафлях виявлені
трансізомери, які негативно впливають на організм людини. В
Україні їх вміст в кондитерських виробах не нормується, на
відміну від розвинених країн.
З дитячими іграшками
ситуація теж не краща, багато що з перевірених зразків не
пройшло випробування за фізико-механічними показниками –
оголяються електродроти, можливий доступ до наповнювача,
відриваються дрібні деталі, утворюються гострі
окрайці.
І результати перевірок дитячого одягу
розчаровують. У більшості перевірених взірців виробник
фальсифікує матеріал. Практично у всіх випадках були виявлені
синтетичні добавки, які заборонені для використання при
виробництві дитячої продукції. Фахівці пояснили, що полімерні
матеріали при старінні виділяють небезпечні для організму
людини речовини.
Законодавцям ніколи...
Головний винуватець ситуації, що склалася, на думку
В.Семеновича, – недолугість законодавчої бази. «Є закони, і
кажуть, вони дуже хороші, але, на жаль, вони не виконуються,
та і законів недостатньо. Наше законодавство вимагає
реформування, доопрацювання», - відзначив
експерт.
Фахівці нарікають на діяльність, а точніше
бездіяльність Міністерства охорони здоров`я, яке, згідно із
Законом «Про безпеку і якість харчових продуктів», затверджує
параметри безпеки продуктів харчування і координує діяльність
органів влади в даному питанні. Проте, як відзначають в
Укрметртестстандарті, при визначенні цієї самої безпеки МОЗ
дотепер користується Медико-біологічними вимогами і
санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових
продуктів, затвердженими у 1989 році(!). Природно, вони не
відповідають сучасним реаліям, оскільки значна частина
вказаних в них забруднювачів, в першу чергу, пестицидів,
гормональних препаратів, антибіотиків і мікотоксинів, давно не
використовується. А нові препарати, що активно застосовуються
в сучасній промисловості, у них не враховані. Мало того, в
Україні дотепер не розроблений жоден нормативний документ, що
регламентує в продовольчій сировині і харчових продуктах
особливо небезпечні елементи, до яких відноситься діоксин,
бенз(а)пірен, трансізомери і т.д.
Також в нашій країні
відсутні єдині державні санітарні норми щодо вмісту в
продуктах важких металів, гормональних препаратів,
антибіотиків та інших небезпечних речовин, а діючі правила не
враховують препарати, широко вживані в нових
технологіях.
«У нас немає ні кодексу Аліментаріуса,
який обіцяло Міністерство охорони здоров`я, ні нових державних
санітарних прав і норм, тільки проекти, проекти, проекти», -
обурюється В.Семенович.
«Незрозуміла політика МОЗ
відносно дозволу на використання харчових добавок. Замість
проведення послідовної політики з недопущення неякісної і
небезпечної продукції в Україну, міністерство видає дозволи на
використання під час виробництва широкого спектру харчових
продуктів, до складу яких входить карбоксиметилцеллюлози
натрієва сіль (Е 466), яка є основним компонентом під час
виробництва шпалерного клею. У поєднанні із соєвим білком Е
466 імітує м`ясо. Така політика МОЗ узаконює розповсюдження
фальсифікованої м`ясної продукції», - відзначають фахівці
Укрметртестстандарту.
І ще одна проблема –
фінансування. Без нього які б прекрасні закони не були
прийняті, ефективного контролю їх виконання не буде. «Як
раніше не фінансувалася робота з захисту прав споживачів, з
державному нагляду, так і в бюджеті на 2010 рік жодного рядка
про таке фінансування немає. Хоча приймалися постанови,
наприклад, на 2010 рік планувалося виділити з держбюджету 10
млн. грн. для контролю продукції на ринку і захисту прав
споживачів», - констатує В.Семенович.
В умовах, які
склалися, коли одні державні органи не можуть контролювати
якість продуктів, а інші – принципово не хочуть цим займатися,
споживачам залишається сподіватися тільки на себе. Пригадайте
90-і роки. Тоді багато в чому саме свідомий бойкот споживачів
"витіснив" з ринкових прилавків місиво зі шкіри і хвостів ВРХ,
що продається в консервних банках з етикеткою “тушковане
м`ясо". І незатребувані праски зі шнурами від звичайних
настільних ламп, які плавилися від щонайменшого дотику до
підошви приладу, просто перестали виробляти. Прислухайтеся до
"дитячих" порад:
- цілеспрямовано відстежуйте
інформацію, яка так чи інакше стосується якості продуктів і
товарів;
- не ведіться на невелику економію в грошах:
якщо продукт неякісний, потім витратитеся на ліки;
- не
купуйте продукцію тих виробників, яких викривали у
фальсифікаціях – можливо, тоді вони перестануть її випускати,
або підвищать якість;
- уважно читайте етикетки,
дивіться, мацайте, нюхайте: надмірно яскраві або гостропахнучі
речі й іграшки - не для дитячого асортименту. Реальний випадок
з преси - дитині стало погано у новорічній масці, спрацював
хімічний запах барвників пластикового ширпотребу. Аналогічно:
барвисті черевички зі "шкіри молодого дермантину" чи гуми
вбивають ноги дитини;
- не для дітей продукти, які в
часи "радянського дитинства" псувалися через 2-3-7 днів, а
зараз вражають надмірно тривалим терміном зберігання –
особливо молочні і солодощі, напої (за винятком консервів).
Може, пам`ятаєте - лимонад "Буратіно" у скляній пляшці мав
термін придатності 1 тиждень (!). Зараз газована вода
зберігається і 4 місяці, і півроку, причому, у пластиковій
тарі. Не згадуватимемо про кефір, сметану і кисле молоко -
"старші товариші" нарікають, що у жодному з сучасних продуктів
так і не вдається уловити "радянський" натуральний
смак;
- звертайтеся у громадські асоціації з захисту
прав споживачів – вони можуть дати Вам, як мінімум, корисну
інформацію. Особливо державні органи, які відповідають за
захист ваших прав, - вони живуть на ваші податки і зобов`язані
реагувати.
Освічуйтеся самостійно. Іншого виходу у нас
немає, і допомоги чекати нізвідки. У влади інші
проблеми...
* *
*Лілія Коваль
(УНІАН) "UNIAN.NET" http://economics.unian.net/ukr/
ДЕСЯТЬ СИРІТОК
ЗНАЙШЛИ СВОЇХ МАМУ І ТАТА -
12.12.10
Сім'я Бондарців має трьох власних дітей і сім
прийомних, та ще троє знаходяться у них під
опікою Людмила та Олександр Бондарці з села Гаразджа
Луцького району створили свій дитячий будинок сімейного типу.
Вони виховують дітей, які стали сиротами при живих батьках.
Нещодавно їхнє чимале сімейство поповнилося ще двома рідними
дівчатками-сестричками - трирічною Даринкою та
тринадцятирічною Танею
-За законом до дитячого
будинку сімейного типу може входити не більше десяти дітей.
Тому ми змушені були трьох діток взяти просто під опіку. Тепер
кожні півроку необхідно збирати купу документів і продовжувати
опікунство над ними, - розповідає мама Людмила. - Інколи
закрутишся і забудеш, що вже пора поновлювати документи, то
відразу перестають нараховувати гроші на дитину. І тоді, є в
тебе час чи ні, йдеш у відповідні служби за підписами в різних
папірцях.
У цій сім'ї діти йдуть до школи впродовж
усього дня, десь у п'ять заходів. Бо навчаються у
Гаразджівській школі, де уроки проводять у дві зміни. Адже на
сто одного учня тут є лише чотири класні кімнати, тому й
доводиться навчатися за таким графіком.
- Коли діти
йдуть на восьму годину в школу, то я їх вожу бусом, бо за ніч
може так позамітати, що й дороги не видно. Ще загубляться в
тих кучугурах снігу, - каже тато Олександр. - Щоправда, влада
пообіцяла, що після тріскучих морозів розпочне будівництво
нової школи, вже й кошти виділила. Тоді всі діти зможуть разом
ходити на уроки і нам спокійніше буде. Але скільки часу
будуватиметься та школа - невідомо, може вдасться хоч
найменшенькій навчатися в ній.
На жаль, так сталося, що
перша дитина Бондарців народилася хворою, вже дванадцять років
вона прикута до ліжка. Але це не злякало подружжя народжувати
ще, Людмила та Олександр вирішили: що дасть Бог, те й буде.
Так у них одне за одним з'явилися на світ Соломія та Давид.
Вони цілком здорові. - Коли найменшому минув рік, то вже
зайнялись збиранням документів. Чули, що це не просто зробити
- треба довести, що подружжя спроможне утримувати прийомних
дітей. А тим більше, що в сім'ї вже є дві дочки і син. Всі
дивувалися: для чого звалювати на себе чужі клопоти, та ще й
маючи власну хвору дитину? - пригадує мама. - Соломія дуже
хотіла мати сестричку, бо ж Віка хвора, з нею навіть погратись
не можна. І коли з'явилась Орися, то вона, хоч і сама геть
маленька була, доглядала за нею, як доросла, вночі накривала
її. Няньчилася й з чотиримісячним Назарчиком, бавилася з
Андрієм, якому вже на той час було сім років.
Згодом
їхнє сімейство поповнилося ще двома дітками - Оленкою й
Тарасиком (вони рідні брат з сестрою), а тоді Дімою, Олею та
ще одним Андрієм. Дітей стала повна хата, всі вони вимагали й
вимагають уваги, ніжності, зрештою, звичайної батьківської
турботи. Тому в подружжя нема улюбленців, всім намагаються
однаково приділяти увагу.
- У нас нема такого поняття
як свої і чужі діти, якщо ми взяли під опіку цих сиріток, то
вони вже наші, - наголошує Людмила Бондарець. - Всі наші
прийомні діти знають про своїх біологічних батьків. Ми не
тримаємо це у секреті. А для чого - щоб потім вони, дізнавшись
від когось іншого про своє походження, були шоковані?
-
А я й не жила в іншій сім'ї, я весь час була разом з мамою і
татом, - каже одинадцятирічна Оленка. - Це мої справжні
батьки, яких я дуже люблю.
Почувши такі слова, сльози
самі навертаються на очі. Дівчинку забрали від біологічних
батьків, коли їй було шість рочків, вона вже дещо
усвідомлювала, але для себе, певно, вирішила, хто її справжні
батьки. Оленка дуже любить всіх своїх братиків і сестричок,
допомагає їм. Коли ми розмовляли, то дівчинка поправляла
волосся у Соломійки, обіймала її, називала сестричкою та
постійно тулилася до тата.
Всі прийомні дітки називають
Людмилу мамою, а Олександра - татом.
- Нікого з дітей
ми не заставляли звертатися до нас саме так, вони самі через
деякий час починали говорити «мама» і «тато», - зауважує
Людмила. - Найбільше переживали за Таню, яку ми взяли два
тижні тому з її сестричкою Даринкою - як вона призвичаїться до
нової сім'ї, адже дівчина вже цілком доросла. Але ми вирішили
ризикнути, бо зовсім не хотіли розділяти сестер. Тиждень
побула у нас Таня, весь цей час вона ніяк не зверталася до
нас, а тоді почала називати так, як усі дітки.
Доля цих
двох сестричок могла б зіграти з ними злий жарт, якби їх не
взяли під опіку Бондарці. Адже старшу мали відправляти у
Володимир-Волинський, а меншу - у Ківерці, а так вдалося не
розділяти дівчаток. Даринка поки що найбільше довіряє Тані -
спить тільки з нею, як дівчина приходить зі школи, теж
постійно крутиться біля сестрички, але вже й поступово звикає
до своєї нової сім'ї. Батьки всіх цих прийомних діток уже
зробили вибір у своєму житті, щоправда, не на користь своїх
кровинок - вони обрали оковиту. Боляче дивитися в безневинні
оченята кучерявенької Даринки, яка мало що розуміє, але
відчуває: тут її не скривдять, тому горнеться до своїх нових
мами і тата.
- Багато хто вважає, що якщо батьки -
алкоголіки, то і їх діти обов'язково стануть такими, що це
передається на генетичному рівні. Ми так не думаємо. Якщо
доглядати за своїми чадами, вчити їх що правильно, а що ні, то
з них можуть вирости хороші розумні люди, - каже тато
Олександр. - Не можна на дітях, чиї батьки алкоголіки, ставити
хрест і вважати їх помилками суспільства.
Подружжю
Бондарців довелося докласти чимало зусиль, аби відгодувати
прийомних дітей, навчити елементарних правил етикету.
-
Спочатку було дуже важко. Як сідали Андрійко і Орися їсти, то
обхоплювали тарілку руками. Хтось підійде - крик на всю хату.
Ми їх удвох до тарілки садили, аби швидше відучити від того,
що не вистачить їжі. А ось з хлібом в руці довго ходили: якщо
недоїв, то нізащо не покладе на стіл, і не забереш. А
маленький Назар, якому було всього чотири місяці, теж на
пляшечку з молоком буквально кидався, - пригадує мама Людмила.
- Оля, Діма й Андрій ніяк не могли звичайної води напитися. У
всіх цих дітей вже виробився рефлекс - коли вони їли, то
одночасно дивилися, чи не випадало часом щось з іншої миски і
чи бува не залишив хтось якусь їжу. Це були такі собі «ходячі»
пилососи - десь крихта хліба впаде, вони раз - і підібрали.
Інколи моторошно ставало, коли дивилася на це.
У селі
дехто говорив, що сім'я Бондарців взяла на виховання цих сиріт
заради власної вигоди, що нібито їм багато платять за кожну
дитину.
- Тим, хто заздрить і вбачає якусь вигоду, я
кажу так: візьміть собі сироту (є ж у багатьох такі
можливості), виховайте її. Отримуватимете від держави ту саму
допомогу, що й я, а в майбутньому матимете ще й подяку від
цієї дитини, - мовить Людмила Бондарець. - Щоправда, більшість
людей з розумінням поставилися до нашого вчинку. А дехто вже
теж починає брати сиріт з притулків.
Діти ростуть, їх
потрібно одягати, годувати, створювати належні умови
проживання. Для цього подружжя добудувало будинок. Тепер у
кожній просторій кімнаті, де красуються новенькі меблі, спить
по дві дитини. А ще Бондарці планують за зиму зробити велику
ігрову кімнату, де б усі могли поміститися і просто
побавитися.
Ця сім'я не боїться ніякої роботи, вони
всюди разом.
- Ми садимо десь до півтора гектара
городу, тому маємо все своє, а також ведемо чималу господарку,
по декілька поросят відразу годуємо, розводимо різну свійську
птицю, бо діти дуже люблять м'ясо. Тому буває, що за рік
чотири свіжини робимо. Тримаємо все, крім корови, - розповідає
тато Олександр. - Влітку не сидимо дома, а їздимо то за
різними ягодами, то за грибами, тому на зиму маємо чималі
запаси вітамінів. Ми змалечку привчаємо дітей до праці, тим
самим робимо їх відповідальнішими.
Дякуючи голові
Волинського відділення дитячого фонду Олені Грінченко,
цьогоріч дітям вдалося похлюпатися в морі. Цілих дванадцять
днів все сімейство Бондарців відпочивало в таборі «Меркурій»,
що у Запорізькій області. По закінченню путівки вони ще десять
днів жили просто в палатках на узбережжі моря.
Людмила
та Олександр вкладають у своїх дітей всю душу, вони стараються
забезпечити їх всім необхідним. Тому будемо надіятися, що в
майбутньому діти подякують їм за те, що тато і мама так
опікувалися ними.
* *
*Анна КАРАСЬ "НЕЗАЛЕЖНА
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА
"ВОЛИНЬ"" www.volyn.com.ua/
Спрощена система оподаткування і майбутнє України - 12.12.10
У зв’язку з розробкою та прийняттям Податкового кодексу Україною прокотилася хвиля протестів приватних підприємців. Чому редакція Податкового кодексу у виконанні уряду Азарова викликала таке різке несприйняття? Як наслідки матиме прийняття і введення у дію Податкового кодексу?
Спочатку необхідно розглянути, чому в Україні була введена спрощена система оподаткування та яку соціальну функцію на цю систему було покладено.
Економічна криза кінця 90-х років поставила Україну у надзвичайно складну ситуацію. Виробництво не забезпечувало потреб країни, доходи населення одні з найнижчих у Європі, виконувати соціальні зобов’язання держава була не в змозі.
Президент Леонід Кучма наважився видати указ про введення спрощеної системи оподаткування. Ця система передбачала сплату фіксованої суми податку, мінімальний документообіг та невтручання податківців у діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, які вибрали цю систему оподаткування.
Цей указ дав можливість великій кількості людей не шукати роботи у роботодавців, а самим знайти собі заняття та дати роботу значній частині безробітних. Тим самим держава отримала вигоду: зняла соціальну напруженість у зв’язку із зниженням рівня безробіття, позбулася необхідності витрат на допомогу по безробіттю та інших соціальних витрат для людей, які працюють у приватних підприємців.
Також спрощена система оподаткування виконує дуже важливу функцію стартової площадки для розгортання підприємницької діяльності малозабезпеченими верствами населення. Адже для того, щоб заснувати підприємство і розгорнути його діяльність, потрібні значні кошти. В той же час для початку діяльності приватним підприємцем потрібні кошти, які доступні пересічному українцеві. Поступово нарощуючи свою діяльність, приватний підприємець з часом має можливість заснувати підприємство і вийти на новий рівень ведення своєї діяльності. Хто не зміг наростити об’єми своєї діяльності, щоб заснувати підприємство, має можливість далі працювати як підприємець і забезпечувати своїй родині прожиття.
Для молоді спрощена система оподаткування є чи не єдиною можливістю почати свою справу і мати перспективу у житті.
Таким чином спрощена система оподаткування дає можливість малозабезпеченим верствам населення та молоді включитися в активну економічну діяльність, досягнути фінансової незалежності і впевненіше дивитися у майбутнє. Для багатьох – це можливість виживання у складних економічних умовах сьогодення.
Варто також зауважити, що заняття підприємницькою діяльністю формує значний прошарок людей з незалежницьким, патріотичним мисленням. Це і зрозуміло, адже малий і середній підприємець, на відміну від великого бізнесу, прив’язаний до місця проживання і ведення діяльності.
Таким чином, наявність у економічній моделі спрощеної системи оподаткування виступає чинником демократизації суспільства, формуванню інститутів громадянського суспільства.
Необхідно також згадати про активну участь малих і середніх підприємців у Помаранчевій революції 2004 року (і фінансово, і особистою участю). Їх активна участь у подіях була зумовлена діяльністю тодішнього керівника податкової служби і нинішнього керівника уряду Миколи Азарова.
Наступ чинної влади на малий і середній бізнес був прогнозованим. По-перше: Янукович і його команда навряд чи забули активну позицію підприємців у подіях осені 2004 року. По-друге: середовище дрібних і середніх підприємців має інші, ніж олігархи, моральні цінності. Існування значної кількості незалежних людей є перешкодою кланово-олігархічній владі у пограбуванні народу і проведенні політики в інтересах невеликої купки надбагатих родин та становить пряму загрозу існуванню цієї системи.
Відкрито говорити про конфлікт моральних цінностей олігархів та значної частини народу влада не наважується. Тому дрібний і середній бізнес звинувачується у багатьох гріхах: використання різних схем мінімізації податків, відсутність платежів у Пенсійний фонд і бюджет тощо. Також влада мотивує наступ на дрібний і середній бізнес необхідністю наповнення державної скарбниці, потребою наповнення Пенсійного та інших соціальних фондів.
Чи не лукавить Азаров та іже з ним?
За більш ніж десять років застосування спрощеної системи оподаткування накопичились проблеми, які вимагають нормативного регулювання. Також приватні підприємці не проводять відрахувань у соціальні фонди і обмежено – у Пенсійний фонд. Але спрощенці і не вимагають соціальних гарантій для себе та членів своїх родин, і ще не відомо що переважує – відсутність надходжень чи самозабезпечення значної кількості людей. Також самозабезпечення дозволяє зменшувати бюрократичний апарат, який коштує не дешево.
Так, приватні підприємці сплачують у бюджет невеликі платежі. Але треба розрізняти оборот коштів і дохід. Витрати підприємців на матеріали, оренду та різноманітні платежі складають значну частку обороту, а власне дохід у основної маси підприємців не такий уже і великий. Якщо сюди додати корупційне навантаження з боку контролюючих і фіскальних органів, то картина дуже відрізняється від тої, яку малює Азаров та його підлеглі.
Твердження урядовців та парламентарів, що платити податки повинні всі, суттєво розходяться з їхніми практичними діями. Великий бізнес уникає сплати податків шляхом реєстрації своїх підприємств у офшорах. Податковий кодекс зберіг цю можливість для олігархів. Дозволю собі задати просте питання – на якій роботі Азаров заробив свої немалі статки? Чи можна стверджувати, що просумувавши його статки і офіційні заробітки за часів Незалежності ми отримаємо приблизно рівні суми? Чи офіційні доходи Януковича дозволяють йому купити і утримувати величезний маєток Межигір’я? Чому підприємство, яке належить Бродському, не сплачує з 2008 року внесків у Пенсійний фонд, а сам Бродський досі не відповів за це?
Чому в Україні комфортно живеться невеликій купці багатіїв неукраїнського походження, а в той же час основна маса людей, які створювали і створюють національне багатство ледве зводять кінці з кінцями?
Можна задавати ще багато подібних запитань, але це буде марна справа. Від запитань треба переходити до відповідей.
По-перше: інтереси дрібного і середнього підприємництва може захистити лише політична сила, сформована самими підприємцями і фінансована ними. Діючі в Україні політичні партії не виробили ідеології для дрібного і середнього підприємництва, а тому не здатні представляти інтереси дрібного і середнього бізнесу. Життя вимагає створення нової політичної сили.
По-друге: необхідно уяснити, що без унормованої спрощеної системи оподаткування неможливий розвиток демократії в Україні та і самої держави взагалі (у Європі, куди так рветься чинна влада в Україні, доля дрібного і середнього бізнесу у ВВП складає до 60%, а в Україні всього лиш трохи більше 5%).
По-третє: без спрощеної системи оподаткування неможливо вирішити соціальні питання та підвищити рівень добробуту населення.
По-четверте: владі необхідно відійти від совкового мислення совєтських часів і припинити спроби формувати систему тотального контролю за кожним кроком громадян. Цього досягнути неможливо. Вільне суспільство за продуктивністю значно переважає кадебістську модель держави і не залишає їй шансів у змаганні.
По-п’яте: необхідно раз і назавжди визначитись, що Україна – національна держава українського народу, в якій комфортно живеться всім її громадянам.
* * *
Борис Корпан, ГПО «Українська справа»
"Український погляд"
www.ukrpohliad.org/
Сторінка:[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28] |
* *
*
|
|
|